ИГОРЬ СМЕШКО: “ПИСКУН ОТВЕТИТ ЗА СВОИ СЛОВА!”

Пагубная страсть Генерального прокурора Украины к публичному навешиванию ярлыков на известных политиков и госслужащих, наконец-то, получила достойную оценку. Словоблудие Пискуна решительно пресек Игорь Смешко, экс-председатель Службы безопасности Украины. Ответ Игоря Петровича на обвинения в свой адрес был также публичным. И обстоятельным. “УК” предлагает вниманию читателей интервью И.Смешко данное телеканалу “1+1” в минувший четверг. Олесь ТЕРЕЩЕНКО (ведучий): Перше запитання. Святослав Піскун сьогодні на “5-му каналі” у наших колег знову твердив про те, що дзвінок від вас у 2003 році був з проханням, з вимогою зупинити розслідування справи Гонгадзе. Якщо на вашу думку і ви впевнені, що не дзвонили, як можна пояснити таку поведінку Генпрокурора?

Ігор СМЕШКО, екс-голова СБУ: Справа не в тому, як пояснити поведінку Святослава Михайловича. Справа в тому, що Святослав Михайлович обіймає посаду генерального прокурора України. Я знаходжусь на дійсній військовій службі в ранзі генерал-полковника і находжусь в цей час по раніше займаній посаді. Тобто це не є справа Іван Івановича з Петром Федоровичем стосовно їх особистих точок зору на серйозні резонансні справи. За свої слова треба відповідати. Факту дзвінку Святославу Михайловичу не було. Тим більше, що… ну, я не хочу, можливо, ще раз повторювати те, що сказав в своєму інтерв’ю у… мені здається у газеті “Факти”, але на той час я знаходився на посаді приблизно півтора місяці. Я взагалі не пам’ятаю жодного разу, щоб я особисто дзвонив Святославу Михайловичу. Не було…

– Тобто ви по телефону взагалі не спілкувалися в той період?



– Фактично я його не знав навіть в той час. Дзвінка не було. Святослав Михайлович повідомив неправдиву інформацію і він повинен в суді довести правдивість його інформації або вибачитись.

– Ну, якісь підстави для того, щоби демонструвати таку впевненість, яку демонструє Святослав Піскун, в нього можуть бути?

– Святослав Михайлович останнім часом демонструє впевненість по дуже багатьом резонансним справам. Я особисто вважаю, що керівник правоохоронного органу повинен своїми ділами доводити свій професіоналізм. Справа в суді, є звинувачені. Після цього це, можливо, ваше вже завдання, журналістів повідомити деталі того, як ця справа розкривалась. Генеральний прокурор може після цього, безумовно, прокоментувати. Але останнім часом ми бачимо спочатку заяви, за якими не слідує будь-яких фактичних підтверджень цієї інформації. Це вже схоже на само-пі-ар і знаходиться абсолютно в іншій площині, чим керівництво правоохоронним органом.

– Сьогодні Генпрокурор трошки поширив свою заяву щодо якої ви готуєте другий позов. Ідеться про фігурування вас у справі завезення контрабандної зброї в Україну. Якраз генпрокурор на “5-му каналі” знову ж сказав, що ідеться саме про завезення, а не вивезення зброї в Україну. Я з вашого дозволу… Просто сьогодні прочитав статтю в Інтернет-виданні “Олігарх”. І там журналіст сьогоднішньої статті розповідає про схожу справу, яку порушили в 2002 році і пізніше закрили нібито за втручання глави президентської адміністрації Медведчука. І там ідеться про незаконне завезення десятків одиниць пістолетів під виглядом зброї для подарунків. І в цій справі фігурували близькі до вас люди. Так пише це видання. Як ви можете це прокоментувати? Чи, можливо, цю справу мав на увазі Піскун?

– Якраз сьогодні я змушений був ще раз дати одне інтерв’ю газеті “Сьогодні”. Вранці, мені здається, воно з’явиться, де разом з кореспондентом вираховував до останнього сьогодні на “5-му каналі” повідомлення Святослав Михайловича, що ж він мав таке на увазі, коли звинуватив мене в контрабанді зброї? Причому він зробив такий вислів, що я особисто цю зброю перевозив. Так от, мені здається, що Святослав Михайлович веде мову про кримінальну справу 2001 року, яка стосувалася подій 95-98-го року, коли три офіцери військової розвідки, закінчивши термін перебування за кордоном в ранзі військового аташе поверталися на Україну і привезли особисту зброю, яку відразу зареєстрували в дозвільній системі МВС. Ці офіцери з 98-го по 2000-й рік займали високі посади в системі розвідки і відповідали за боротьбу з організованою злочинністю, в тому числі вони багато зробили внеску в боротьбу з дійсною контрабандою зброї. Справа була замовна. По цій справі я проходив як свідок, як колишній командир цих трьох офіцерів. Справа була закрита у 2002 році Генеральною прокуратурою, яку очолював Святослав Михайлович Піскун. Якщо він має на увазі саме цю справу, то знову ж таки, Святославу Михайловичу потрібно слідкувати за своїми словами. По цій справі я проходив як свідок, особисто не приймав…

– Він так і говорить, що ви проходите… проходите зараз як свідок. Можливо цю справу поновили розслідування.

Він в своїй заяві, в першій заяві висловився про те, що я проходжу по цій справі як звинувачений і що я особисто провозив зброю. Якщо він висловився, що я особисто проводив зброю, то це значить, що я приймав участь в контрабанді. По-друге, нема таких юридичних термінів як фігурант справи. Є свідок, є підозрюваний, є звинувачений. Генеральному прокурору України треба слідкувати за своїми словами, бо за цими словами стоїть доля. Припустимо я можу захистити свою честь і гідність. Мої погони не менше, ніж у Святослава Михайловича. Але якщо він відповідає за наглядом, за законністю в державі, його поведінка в цьому випадку не є просто халатністю. Тому я буду подавати і другий позов для того, щоб Святослав Михайлович разом зі мною навчився правилам демократичної держави, як треба за свої слова відповідати.

– Ну, нажаль, тут немає Святослава Михайловича, який би зміг відреагувати на ваші слова, але я думаю, що ми отримаємо його реакцію, принаймні спробуємо це зробити. Ігоре Петровичу, вас останнім часом викликали на допити до Генпрокуратури? Я не маю на увазі цю справу. Взагалі ви бували на допитах?

– Взагалі я був на допитах в Генеральній прокуратурі декілька разів в справі по одній, в якій мені прийшлося відповідати на питання, чи є мій колишній заступник Сацюк дезертиром. На другий, чи генерал Кравченко не є дезертиром. І… все. Це все.

– Ваш… Повертаючись якраз до теми Сацюка, ваш перший заступник оголошений у розшук, це знову ж таки повідомлення від Святослава Піскуна. Ви сьогодні заявили пресі, що він перебуває за кордоном. Звідки ви знаєте?

– Я не можу вам підтвердити абсолютно, де знаходиться зараз Сацюк, але безумовно, я сьогодні про це сказав, в мене немає колишніх заступників, як і нема колишніх керівників. Я відповідає за все, що я робив на посаді Служби безпеки. Сацюк в тому числі це мій колишній перший заступник і безумовно його доля для мене не є чимось, чим я цікавлюсь.

– Ви спілкуєтесь?

– Я знаю, що він цього час знаходиться на території України через його родину. Я не спілкувався з ним останні декілька тижнів.

– Тобто ви стверджуєте, що він зараз в Україні?

– Ні.

– Не на території України?

– Не на території.

– А, не на території. Зрозуміло. Сьогодні українське бюро Інтерполу повідомило, що не отримувало звернення Генпрокуратури щодо розшуку Сацюка і пояснює це тим, що можливо його зараз розшукують у межах СНД. Якщо там пошуки не дадуть нічого, то, очевидно, буде передано звернення до Інтерполу.

– Судячи з тієї інформації, якою я володію, я не впевнений в тому, що в цей час він дійсно розшукується. Можливо в цей час якраз готуються документи на його розшук. Але принаймні декілька днів тому назад я не володів такою інформацією.

– А чому Володимир Сацюк переховується? Якщо він вважає себе невинуватим – ліпше прийти на допит, пояснити все слідству. Які є сенси і підстави для того, щоб…

– На ці питання краще відповів би сам Володимир Сацюк. Але можливо він вважає, що він знаходиться в загрозливій ситуації, коли прийнято рішення про те, що його треба призначити винним у тяжкому злочині. Ну, будемо говорити так: це пов’язано, очевидно, з відомою вечерею на його дачі.

– Сьогодні Святослав Піскун сказав, що якраз це стосується звинувачень і представники сказали, що це стосується звинувачень продажу майна СБУ в Києві і Криму. Ви, до речі, як шеф Служби безпеки мали б знати про всі справи, пов’язані із відчуженням.

– Безумовно, безумовно. Я можу вас запевнити, що Сацюк не має жодного відношення до продажу майна Служби безпеки України, яке могло б бути поставлено йому в провину. Принаймні мені така інформація не відома. Я знаю, що була спроба порушити проти нього приблизно 5 чи 7 кримінальних справ, одна з яких, я вам уже сказав, про його дезертирство, хоча він ще при мені подав рапорт з проханням звільнити його з дійсної служби Служби безпеки. І я прийняв в той час відповідне рішення. Були спекуляції двух будинків, які знаходяться, якщо пам’ять мені не бракує, одна на вулиці Московській, інший навіть не пам’ятаю. Ці будинки знаходяться на балансі Служби зовнішньої розвідки після розподілення майна відповідного між Службою зовнішньої розвідки і Службою безпеки. Мені наразі невідомо про будь-які злочинні дії Сацюка в цій сфері.

– На вашу думку, от Сацюк перебуває за кордоном, він працівник Служби безпеки і він є носієм державних таємниць. Власне, є така погроза, що його можуть завербувати якраз під приводом того, щоб надати йому послуги щодо переховування за кордоном.

– Сацюк є не єдиний носій секретної інформації і обмеження на перебування за кордоном працівника Служби безпеки вирішується в кожному окремому випадку. Я можу вам привести приклад. В 2000 році я був призначений військовим аташе в Швейцарію. Я наполягав на тому, щоб зі мною був помічник саме з цих підстав, тому що дійсно секретоносій повинен, як правило, мати біля себе другу людину. Але я вам скажу, що в нашій практиці через декілька місяців мій помічник був відізваний. Термін “носій секретоінформації” можна застосувати до будь-кого. В цьому випадку я думаю, що це надуманий термін.

– Але Сацюк не на службі зараз перебуває, на відміну від ситуації, про яку ви зараз говорили.

– Наскільки мені відомо, він подав рапорт на звільнення з Служби безпеки ще в лютому того року. І подав позов в суд стосовно неприйняття відповідного рішення Службою безпеки України. Але це краще питання задавати Володимиру Сацюку.

– На вашу думку, хто може стояти за отруєнням Ющенка, адже за поширеною версією, ви про неї вже згадали, якраз це сталося на дачі у Володимира Сацюка? Хто може стояти? Називають і спецслужби інших країн, називають нашу спецслужбу.

– Служба безпеки першою ініціювала розслідування цієї справи. В день виступу Віктора Андрійовича Ющенка в парламенті я особисто ініціював відкриття справи по факту отруєння. Але зараз іде слідство. Я можу сказати, що в той час, коли я керував Службою безпеки, ми відпрацьовували три основні версії. Для того, щоб розкрити такий злочин потрібно… потрібно перш за все мати мотиви цього злочину і по-друге мати, яка саме отрута була застосована і коли. Діоксин, про який ми зараз говоримо, в даний момент як основна версія, виводиться з тіла людини протягом 7-14-ти років. Для того, щоб створити математичну модель, яка б могла прорахувати по часу, коли він введений в організм, треба від першого зразка… від першого аналізу зробити декілька частих аналізів, розтягнутих по часу, створити математичну модель, яку потім в зворотному руху спрогнозувати на час введення діоксину в тіло людини. Я сподіваюсь, якраз цим зараз і займається Генеральна прокуратура. Тільки після оприлюднення результатів по часу введення можна відштовхуватись напевне від час введення цієї отрути. Але я ще раз хочу повторити те, що заявив з самого початку, після того, як ми вивчили це питання в Службі безпеки в той час, коли я керував нею: ніхто з Служби безпеки, починаючи з голови Служби безпеки до простого оперативника не має жодних відносин до погіршення стану здоров’я Віктора Андрійовича Ющенка. Всі інші версії – це справа слідства, яке повинно дати на нього відповідь.

– Істину встановить слідство. І я пропоную зараз ще коротко поговорити про найголовнішу справу цього часу – справу Гонгадзе. Слова Генпрокурора, що справу Гонгадзе передадуть до суду у липні ставить під сумнів газета “Сегодня”. Видання наводить три перешкоди для закінчення розслідування, про які згадував і сам Святослав Піскун. Перше – це терміни нової експертизи тіла журналіста на вимогу його матері. Завтра українські експерти везуть рештки тіла до Німеччини і дослідження там триватиме мінімум 2 місяці. Друга перешкода – невідоме місцезнаходження генерала міліції Олексія Пукача, якого затримані за підозрою у вбивстві Гонгадзе називають головним організатором і виконавцем злочину. Третя перешкода – недоступність для слідства Миколи Мельниченка, свідчення і записи якого можуть стати ланцюжком, що виведе на замовників. Наступного тижня генпрокурор у Сполучених Штатах зустрічатиметься із керівником ФБР. Цьому відомству майор пообіцяв дати покази і свій архів. Водночас експерти сумніваються, що Мельниченко зараз володіє оригіналами розмов у президентському кабінеті, адже носії, які він віддав на американську експертизу, які група Березовського нещодавно передала Генпрокуратурі, є лише копією. В Україні сподіваються, що оригінали можуть бути у чеського бізнесмена Володимира Болденюка, який надавав допомогу Мельниченко після його виїзду з країни. Болденюк пообіцяв передати у травні записи, які у нього є. Пане Ігоре, ви сьогодні сказали, що головне завдання слідства у справі Гонгадзе – знайти Пукача. Чи реально це зробити?

– Мені важко зараз коментувати це, тому що я не очолюю в цей час правоохоронний орган, який займається безпосередньо пошуком. Хоча без відповіді на питання, які повинен дати Пукач, мені здається просування слідства подалі є проблематичним. Але головне – це все ж таки не… не питання виконавців. Це питання замовників, які стояли за цим злочином. Служба безпеки в свій час.

– Але на них… Але на них мусить вивести якраз головний організатор.

– Безумовно. Саме тому критичним є затримання генерала Пукача.

– У мене уточнююче запитання. СБУ опікується розшуком. Чи був Пукач у полі зору служби під час вашого керівництва, адже… ну, тоді ж змогли якраз оперативно вийти на інших підозрюваних.

– Безумовно. Пукач був весь в полі зору Служби безпеки України під час мого керівництва. Фактично Служба безпеки з 2003-го по 2005 рік, січень місяць зуміла внаслідок роботи оперативних підрозділів головного управління “К” вийти на двох ключових свідків, які вперше під протокол дали імена тих, хто знімав наружку в день зникнення Георгія Гонгадзе 16 вересня. Саме під протокол отримання цих свідчень дали можливість процесуально подалі відштовхнутись від цього і вийти на тих, хто був у машині і хто вивіз Георгія Гонгадзе з міста зникнення.

– Підозрювані у вбивстві, вони давали свідчення вже у прокуратурі чи давали свідчення слідчим СБУ?

– Це вже відбувалося після того, як я залишив посаду голови Служби безпеки, тому я не можу коментувати це.

– А якщо Пукач був у полі зору служби постійно, весь час, як йому вдалося зникнути?

– Ну, по-перше, що значить був у полі зору. Перший раз, коли він затримувався, він затримувався по звинуваченню у перевищенні службових повноважень за знищення документів міліцейської наружки. Для того, щоб затримати його за звинуваченням у безпосередньому виконанні вбивства треба було пройти весь той шлях, який і прийшлось Службі безпеки разом з слідчими прокуратури проходити до січня 2005 року. Після якраз цих двух ключових свідчень підключилась міліція і разом вони змогли вийти на затримання безпосередніх виконавців. І тільки після цього було висунуто звинувачення Пукачу в участі, чи в виконанні безпосередньо цього злочину. Тобто був в полі зору і…

– Тобто… Але служба не контролювала місцезнаходження генерала?

– Служба контролювала на той час все, що могла. Але Пукач фактично вже після першого затримання безумовно робив все можливе для того, щоб затруднити діяльність служби в цьому напрямку. Крім того, на той час…

– Перейшов на нелегальне становище?

– На той час, коли я відповідав за роботу в службі, ми не мали доручення Генеральної прокуратури на його затримання. Знову ж таки повторюю, рішення про його затримання, а слідство вела Генеральна прокуратура, було прийнято тільки в січні чи на початку лютого. Це вже той час, коли я вже не був керівником Служби безпеки. Відслідковувати і затримувати ці… це дві різні речі і я не можу коментувати це, тому що я не був вже головою Служби безпеки.

– Останнє запитання для того, щоби завершити розмову. На вашу думку, Пукач за кордоном і живий чи, як припускають багато експертів, його вже немає в живих?

– Це запитання із серії футурології. Я в цей час не є керівником Служби безпеки України, мені важко відповісти на це питання. Але якщо говорити як пересічна людина з урахуванням мого попереднього досвіду, я думаю, що він знаходиться за межами України і я сподіваюсь, що Пукач живий, і я думаю, що у слідства є гарні шанси його затримати з допомогою міжнародних правоохоронних органів.

– Дякую вам за коментарі і сподіваюся, що ми отримаємо реакцію Генпрокурора на сказане вами сьогодні в нашому ефірі.

– Також сподіваюся. Щиро дякую.

You may also like...