«Цари» столичной недвижимости
Рынок жилья полностью лишен контроля государства и местных властей. Что автоматически превратило его в лакомый кусок всевозможных аферистов и мошенников. Сделки с недвижимостью, в которых хотя бы раз в жизни принимал участие любой гражданин Украины, часто содержат сюжеты, подходящие для написания почти детективных историй. И если ранее «кидали» клиентов одинокие риэлтеры, то сегодня в преступный синдикат объединяются солидные агентства по недвижимости, банки и псевдо строительные компании. В «УК» обратилась киевлянка, ставшая жертвой такой многоходовой аферы, в результате которой она потеряла всю сумму, инвестированную в строительство новой квартиры. Почти 340 тысяч гривен!Вера Николаевна Гамалия – научный работник. Проживает с мужем и двумя взрослыми детьми в небольшой двухкомнатной квартире на Оболони. Понятно, что проблема «разъезда» с каждым днем становилась все острее. Надежды поправить жилищные условия возлагали на доставшуюся в наследство от бабушки однокомнатную квартиру в Печерском районе. На семейном совете решили, что наиболее оптимальный вариант – продать «печерские апартаменты» и вложить деньги в строящееся жилье. Подсчитали, что если покупать квартиру дальше от центра, то хватит даже на трехкомнатные «хоромы».
Зная о проделках нечистых на руку риэлтеров, решили поступить «по – научному». Вера Николаевна обратилась в известное агентство по недвижимости с просьбой подыскать безопасный и надежный вариант инвестирования денег в жилье. А также проверить надежность строительной компании, с которой придется подписать договор. О том, что произошло дальше, расскажет сама пострадавшая…
“Підступність полягає у тому, що ви стаєте жертвою саме тоді, коли дотримуєтеся тих принципів, які, здавалося б, мали бути найбільш безпечними та надійними. Один з таких основних принципів (які зазвичай радить преса) полягає у тому, що при здійсненні операцій з нерухомістю вам слід звертатися лише до відомих фірм. І, зокрема, солідних квартирних агенцій, а не до сумнівних осіб чи установ.
Саме так я й зробила, звернувшись до відомої квартирної агенції “Ділон” і її директора Дмитра Віталійовича Хлопкова, який, окрім усього, є ще й генеральним директором Київського центру нерухомості і об’єднання, що включає в себе більше сотні квартирних агенцій. Здавалося б, який шлях може бути надійнішим?
Пан Хлопков запевнив, що будівельна компанія є надійною, має великі кошти на рахунку в ВАТ “Інпромбанк”, будинок будуватиметься за адресою – вул. Вільямса, 38. Хлопков також додав, що він перевірив у будівельної компанії наявність дозволу на будівництво, наявність рішення Київміськради про відведення земельної ділянки, проектно-кошторисну документацію і навіть запевнив, що в наявності вже є ордер на будівництво.
Також саме від Хлопкова надійшла пропозиція укласти договір з будівельною компанією. Директор “Ділону” особисто керував усім процесом укладення договору з будівельною компанією, перевіркою надійності будівельної компанії, здійсненням клієнтами інвестиційних платежів та виконував усі посередницькі функції між клієнтами та будівельною компанією.
Договір на будівництво трикімнатної квартири було укладено 7 липня 2005 р. в офісі брокерської контори “Ділон” під особистим контролем Дмитра Хлопкова. При укладанні договору були також присутні брокер цієї ж брокерської контори Самигіна Наталя Миколаївна та представник будівельної компанії Сергій Михайлович (прізвище якого достовірно відоме працівникам Голосіївському РУГУ м. Києва, які відмовляються його назвати). Пан Хлопков особисто переконав мене у надійності будівельної компанії “Будснабресурс?К” та підтвердив необхідність здійснити оплату, що я і зробила 12 липня 2005 року. Розмір внеску становив 336 839,94 гривень. Кошти були проплачені у відділенні ВАТ “Інпромбанк” (МФО 322863), де був відкритий рахунок будівельної компанії. Після здійснення оплати у цей же день банківська квитанція була пред’явлена пану Хлопкову, який ще раз підтвердив надійність даної операції і будівельної компанії.
Але вже 1 серпня мені стало відомо, що будівельна компанія “Будснабресурс?К” виявилась шахрайською, гроші з її рахунку були переведені на інший рахунок, після чого конвертовані, переведені у готівку, яку нібито отримав директор будівельної компанії і зник. Особу злочинця, який зник, до даного часу не встановлено. Була порушена кримінальна справа.
Між мною та брокерською конторою “Ділон” не було укладено письмової угоди, оскільки пан Хлопков запевнив мене, що в укладанні письмової угоди немає необхідності. Більше того, коли я поцікавилась про розмір оплати, яку я маю здійснити за посередницькі послуги брокерської контори, пан Хлопков відповів, що його інтерес вже закладено в укладеному мною інвестиційному договорі з будівельною компанією “Будснабресурс?К” на будівництво моєї квартири.
Такі дії Хлопкова Д.В. свідчать про те, що йому було достеменно відомо, що будівельна компанія “Будснабресурс?К” є фіктивною, що ніяких документів на проведення будівництва немає (хоч запевнив мене в наявності їх). А тому свідчать про його змову з так званим Макаренком Сергієм Олександровичем, який нібито являвся директором ТОВ “Будснабресурс?К” та представником будівельної компанії Сергієм Михайловичем, який аж ніяк не міг не знати, що ТОВ “Будснабресурс?К” не має ліцензії та ніяких інших документів на будівництво будинку по вул. Вільямса, 38 (чи будь-якого іншого) і є фіктивним.
Все це може видаватися не зовсім правдоподібним. Можливо, так здалося і працівникам Голосіївського РУГУ. Вони почали сміятися, стверджуючи, що такого бути не може, коли через тиждень після здійснення мною оплати, до них звернулися брокери (моя та ще одного клієнта), що запідозрили шахрайство, із заявою про необхідність арештувати рахунок будівельної компанії “Будснабресурс-К”. І лише через кілька днів, коли гроші зникли з рахунку цієї компанії, цей рахунок був заблокований і порушена кримінальна справа.
І, знов-таки, якщо звичайні брокери через тиждень запідозрили негаразди із будівельною компанією, то чи виглядає правдоподібним те, що пан Хлопков (навіть не рядовий брокер, а керівник солідної установи, яка, власне, і спеціалізується на операціях із нерухомістю) не зміг відрізнити справжню будівельну компанію від фіктивної і чому все це з’ясувалося лише після відкриття кримінальної справи?
Між іншим, я донині точно не можу повністю уявити характер скоєного злочину. І цього не може збагнути більшість юристів, із якими мені доводилося спілкуватися. Одні одразу зводять його до звичайного квартирного шахрайства, кажучи, що, дійсно, квартирних шахрайств дуже багато, і про це всюди пишуть.
Проте там інша схема, інший “почерк” і не той масштаб злочину, що скоюють із квартирами окремі шахраї чи їх групки. Там ви маєте справу з конкретним продавцем і з конкретною квартирою. А коли операція купівлі здійснена, через деякий час з’ясовуються ряд обставин, які вказують на незаконність цієї операції і на те, що куплена квартира насправді вам не належить. Звичайно, продавець квартири до цього часу зникає разом із грошима (які ви йому віддали, скоріше всього, готівкою в іноземній валюті).
В моєму випадку реальною дійовою особою виступає гендиректор, який від початку до кінця вказує вам, що робити і на який рахунок платити гроші. Все виглядає начебто прозоро і законно. Ви через банк здійснюєте оплату в гривнях на рахунок будівельної компанії. Потім виявляється, що фальшивий директор цієї фірми зникає разом із грошима. А генеральний директор Київського центру нерухомості, що запропонував вам цей варіант, робить вигляд, нібито він всього цього не знав!
Та й розміри злочину не ті. Лише невелика частина юристів, які спеціалізуються на нерухомості, здивовано зазначають, що про таке у нашій країні ще не чули. Лише пригадуючи, що щось подібне відбувається у Москві.
Що ж, у такому випадку, певно, у таких злочинів велике майбутні. А чому б і ні? Коли, скажімо, діяльність пана Хлопкова розгорнеться ширше (задля цього не шкода створити ще не одну фіктивну будівельну компанію). Він може з метою приваблення клієнтів знизити ціну на несправжнє житло, що начебто будується. І клієнти до нього потечуть рікою, облишивши всі інші варіанти, де вони все-таки врешті-решт могли б отримати нову омріяну квартиру.
І все це цілковито безкарно. Можливо, для порушення кримінальної справа саме проти пана Хлопкова недостатньо потерпілих або не всі усвідомлюють вину Хлопкова?
Наскільки мені відомо, в офісі брокерської контори “Ділон” було укладено 8 договорів з будівельною компанією, але оплату, крім мене, зробили не всі клієнти. Крім того, договори з цією же будівельною компанією укладалися в агенції нерухомості “Гостинний двір” (повна сума вкрадених грошей мені невідома).
Також, наскільки я уявляю картину даного злочину, він був би неможливим без порушення законів цілою низкою осіб та організацій. І, зокрема, без узгодженої дії ланцюга співучасників: Київський центр нерухомості (в особі Хлопкова Д.В) – “Інпромбанк” – якийсь конвертаційний центр – фіктивна будівельна компанія “Будснабресурс-К”.
Власне, обставини справи дають підставу думати, що цей злочин не є результатом дій якогось шахрая-одинака чи невеликої їх групки. Цю справу було організовано і проведено, на мою думку, відомими вищеназваними особами і установами. І зроблено це настільки нахабно і безкарно (поки що), що навряд чи у нашому суспільстві можна давати комусь якісь поради, як уникнути долі стати жертвами (і не тільки у сфері нерухомості).
До речі, у сфері новобудов навряд чи допоможе принцип вкладення коштів лише у відомі компанії. Для мене, наприклад, (як, можливо, і для більшості рядових громадян) окрім назви “Киівміськбуд”, всі інші компанії є малознайомими, в той час, як, наскільки мені відомо, будівельних компаній існує близько півсотні. І це не означає, що вони всі фіктивні. У той же час, компаній з назвою “Київміськбуд” також існує кілька (1,2, 3,4…). і це не гарантує того, що вам у солідній агенції нерухомості (або якимсь іншим чином) можуть запропонувати, скажімо, який-небудь “Київміськбуд-24” чи “Київміськбуд-2005”. А потім виявиться, що ці компанії фіктивні і не мають нічого спільного із справжніми компаніями з подібними назвами”…
За помощью Вера Гамалия обратилась во всевозможные инстанции – в Секретариат Президента, Кабинет министров, СБУ, Генеральную прокуратуру. Пришли ответы, что ее заявления перенаправили в столичную прокуратуру. Оттуда – в прокуратуру Голосеевского района. И тишина.
По мнению Веры Николаевны, громадная часть вины в том, что ее провели аферисты, лежит на Дмитрии Хлопкове. Ведь именно он являлся посредником между покупателем и псевдостроительной компанией.
На мысль о причастности директора «Дилона» наталкивает и принцип подбора им клиентов. Неспроста Хлопков перед подписанием договора «брал» несколько дней на «проверку надежности» компании. Скорее всего, он проверял, но не компанию, а – клиента. Не дай Бог, покупатель был связан родственными или деловыми связями с известными политиками. А еще хуже – с бандитами! Убедившись в том, что жертва – обычный гражданин – агентство брало ее в «оборот».
Кроме того, стремительный карьерный рост Хлопкова также вызывает ряд подозрений. Как удалось узнать «УК», компания ООО «Дилон» (ОКПО 24743792) зарегистрирована в 1997 году. Уставной фонд фирмы составлял всего девять с половиной тысяч гривен. Учредителями компании являются два физических лица, судя по всему – муж и жена: Хлопков Дмитрий Витальевич и Хлопкова Любовь Ивановна.
Д.Хлопков стал директором «Дилона», а его напарница – главным бухгалтером. В то время предприимчивому Дмитрию Витальевичу было всего 25 лет. Но столь молодой возраст не помешал ему быстро подняться на столичном рынке недвижимости. В 2000 году был создан «Киевский центр недвижимости». Идея создания КЦН принадлежала Гертруде Соломоновне Сиволобой. Она и «опекала» Хлопкова на посту директора центра. Ранее утверждали, что благодаря профессионализму Сиволобовой КЦН завоевал безупречную репутацию на рынке недвижимости. Как видим, ее «духовный сын» Хлопков все старания наставницы благополучно похоронил. В любом случае, будет ли доказана его причастность к мошенничеству с деньгами Веры Гамалии, на безукоризненном реноме центра можно ставить крест.
Есть вопросы и в отношении строительной фирмы «Будснабресурс-К» (ОКПО 33052808). Зарегистрировано предприятие было в июне 2004 года. Уставной фонд – 20,5 тысяч гривен. Согласитесь, очень и очень мало для строительной кампании! В Киеве, да и во всей Украине, о «Будснабресурс-К» знали немногие. Руководителем фирмы значится некто Макаренко Сергей Александрович. Более конкретных сведений об этом «строителе» узнать не удалось. Изветсно лишь, что среди учредителей фирмы фигурирует всего один человек – Семашко Евгений Эдуардович, 1981 года рождения. Согласно данным ГАИ, на Семашко зарегистрирован белый грузовой ГАЗ-2705, 2003 года выпуска (госномер 38651КТ). Адрес, по которому можно найти основателя «Будснабресурс-К»: ул. Половецкая, 14-а, кв.16.
Кроме того, данной фирмы нет в реестре строительных предприятий, получивших в 2005 году лицензию на строительство! Что лишний раз позволяет засомневаться в компетентности и «безупречной» честности директора КЦН. Документ с перечнем всех строительных фирм принят коллегией Госстроя Украины 24 февраля 2005 года и висит для свободного просмотра на информационном строительном портале . Знал ли об этом Хлопков? Должен был бы знать, если, судя по словам Гамалии, два дня «проверял» фирму и после заверил клиентку в «надежности» строительной компании!
Третий участник многоходовой аферы (по мнению В.Гамалии) – ОАО «Инпромбанк» (МФО 322863) уже находился в центре скандала. До 2002 года «Инновационно-промышленный банк» назывался АКБ «Андреевский». Бывшее руководство банка обвинялось в отмывании денежных средств, полученных преступным путем. Кроме того, банкиры занимались вексельным мошенничеством. Похоже, несмотря на переименование банка, его сотрудники продолжили дело своих предшественников. Не гнушаясь поживиться средствами простых граждан. Более того – женщины! Что считается постыдным даже в военном кодексе чести!
Конечно, нельзя «рубить с плеча» и однозначно обвинять все вышеперечисленные фирмы в причастности к мошенничеству. Но кто может гарантировать, что пока правоохранительные органы напряженно ищут «исполнителей» преступления, еще несколько десятков киевлян не попадут в расставленные аферистами сети? Может быть, мошенники вовсе не находятся в бегах, а спокойно отсиживаются в столичных офисах, прикрытые «безупречной репутацией», регалиями и высокими наградами?
P.S. «УК» приглашает к широкой дискуссии на тему мошенничества на рынке недвижимости всех пострадавших от аферистов киевлян, граждан Украины, а также риэлтеров и профильные агентства.
Владислав Левченко, специально для «УК»
Tweet
