"Жигловщина"

За свідоцтвами МВС та Генпрокуратури, якість роботи правоохоронних органів щороку покращується, дедалі більший відсоток злочинів розкривається. Ціна цим міліцейським показникам - згвалтування закону, втрата фізичного та морального здоров"я пересічних громадян. Професійна оперативно-слідча робота підміняється "пошивом" справ за методом товарища Жиглова. Найсміливіші з постраждалих намагаються відсудити у своїх катів бодай гроші на лікування. Підтвердженням тому - ця полтавська історія, на жаль, непоодинока.

У січні минулого року Полтаву сколихнула звістка про жахливе вбивство 48-річної продавщиці продовольчого магазину "Орбіта". Майже місяць оперативники не могли вийти на слід убивці чи убивць. Тож, щоб швидше прозвітувати про розкриття резонансного злочину, браві правоохоронці вирішили цю проблему у неоригінальний спосіб: "повісити" вбивство на колишнього охоронця магазину. Ним виявився студент-стоматолог Олександр Лисенко, який підробляв у цій якості. Ясна річ, що він просто не міг бути незнайомим із жертвою. Далі - справа міліцйської техніки. Міліціонери в цивільному, перестрівши Сашка на звичному маршруті, яким він прямував на практику, ніби ненароком затіяли потасовку, втягнувши в неї Сашка. В результаті саме студента звинуватили в тому, що він вчинив бійку, брутально лаявся. Суддя Октябрського суду Полтави Валерій Бурбак, незважаючи на те, що Олександр заперечував свою причетність до бійки і вимагав адвоката, засудив його до 7 днів адмінарешту.

Цього терміну виявилося достатньо, аби приниженням, шантажем, залякуванням, катуванням, погрозами, психотропними засобами і електрошоком змусити хлопця підписати явку з повинною. Через два місяці, після виходу з СІЗО, упродовж яких Сашка навіть не оглядали лікарі, на чому наполягав батько, у здорового хлопця, якому щойно присвоїли звання лейтенанта медичної служби з"явився повний інвалідний "букет". Медичне обстеження виявило мікроінфаркт, передепілептичний стан, черепно-мозкову травму, численні глибокі рани на голові, гематоми та інші ушкодження, перебиту барабанну перетинку лівого вуха, ушиб нирки, тощо.

Іван Ілліч Лисенко, батько Олександра, каже: "Те, що мого сина скалічили фізично і морально за сім діб перебування в ізоляторі тимчасового утримання, кати в міліцейських погонах називають послугами, за що й стягнули з мене 31 гривню 50 копійок - згідно з прейскурантом, затвердженим Полтавським міськвиконкомом. Наразі для лікування сина за кордоном потрібно близько 20 тисяч доларів. Ми просили у Міністерства внутрішніх справ хоча б дещицю, але отримали від міліцейських достойників відповідь: лікувати сина... не доцільно."

Але Олександр Лисенко не зламався. І вже через 2 дні після того, як його змусили "зізнатися" у скоєнні нечуваного за жорстокістю вбивства, на відтворенні злочину заявив прокурору області, що обмовив себе під тортурами і психологічним тиском. Однак, тодішній прокурор Октябрського району Полтави Анатолій Савченко (який після Сашкової справи чомусь пішов на підвищення і вже обіймає посаду заступника прокурора Полтавської області), незважаючи на суперечність і незаконність добуття матеріалів розслідування, порушив проти Лисенка кримінальну справу, тривалий час не допускав до участі адвоката підозрюваного.

До речі, апеляційний суд Полтавської області визнав рішення судді В.Бурбака про адмінарешт студента незаконним, адже не було ні події, ні складу злочину. І тепер уже Олександр Лисенко подав позов про відшкодування нанесеної йому діями судді моральної шкоди, яку оцінив у 100 тисяч гривень.

За три дні, що тривало закрите судове засідання по звинуваченню лікаря-інтерна Олександра Лисенка у тяжкому вбивстві, кримінальна справа, по суті, розсипалася. Свідки наполягають, що висновки судмедекспертизи вбитої сфальсифіковані. Не витримують критики інші докази, якими прокурор і слідчі сподівалися довести вину Лисенка. Не взята до уваги така красномовна деталь: убивця холоднокровно наносив загиблій, яка стікала кров'ю, сотні ножових ударів по всьому тілу, а Сашко змалку непритомніє, коли у нього беруть кров з пальця , що можуть підтвердити і рідні, і слідчий експеримент.

Попри це суд першої інстанції змінив Олександру Лисенку міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд, прямо в залі суду взявши його під варту. Тож своє 30-річчя він відзначив у СІЗО.

Ця ухвала також скасована апеляційним судом Полтавської області як така, що порушила ст.148,150,165,165-1,165-2 КПК України. Невже троє суддів з 20-річним стажем зовсім не вміють застосовувати норми законів? Чи їх хтось до цього спонукав? Інформація для роздумів: журналісти комунальної газети, яка друкувала публікації про "вбивцю-маньяка, студента медстоматакадемії Олександра Л." (після цього тітка Сашка потрапила до психлікарні) зізнавалися батьку Олександра, що на них тиснули, змушували друкувати ці статті. Олександр оцінив моральну шкоду, завдану йому діями суддів Октябрського району Полтави в 150 тисяч гривень.

Розгляд кримінальної справи призупинений, оскільки Лисенко вважає, що протоколи судових засідань фальсифікуються і вимагає фіксування судового процесу технічними засобами, яких у суду бракує.

Отаке правосуддя по-полтавськи. Але той, хто має людську гідність, не опускає рук і не занепадає духом, має більше шансів на перемогу.

Людмила Кучеренко,
спеціально для "УК"