Чому посварилися Михайло Олексійович і Вадим Опанасович

Україна з інтересом спостерігає за розвитком конфлікту між відомим журналістом Долгановим та відомим прокурором Потебеньком. Зовні все починалося з "наїзду" Генпрокуратури на дружину журналіста (у службовий час - міністра юстиції), а невдовзі - "наїзду" журналіста (у вільний час - чоловіка міністра юстиції) на сина генпрокурора (у службовий час - заступника голови Держмиткому). Михайло Потебенько пояснює свої дії виключно дотриманням букви закону, Вадим Долганов - виключно професійним обов'язком.

Але поінформовані особи кажуть, нібито все набагато прозаїчніше: триває "дєрєбан" державного майна, в ході якого виникають виробничі конфлікти. До такого висновку дійшов автор дослідження, яке ми подаємо мовою оригіналу.

Небрехливий Генпрокурор

Вадим Долганов зробив-таки ласку державі: завдяки його виступу в ефірі УТ-1 з приводу буцім-то зловживань сина генпрокурора Юрія Дьоміна, який служить заступником головного митника країни Юрія Соловкова, Михайло Потебенько не піде в омріяну відставку, а "доведе справу до кінця". Йдеться про справу зловживань у Мінюсті, очолюваному Сюзанною Станік, дружиною Вадима Долганова. Про таке своє рішення небалакучий Михайло Потебенько повідав днями у розлогому інтерв'ю. Краще б Долганов мовчав...

А тим часом міністр юстиції України Сюзанна Станік повернулася з відпустки. Щоправда, її перебування в Криму важко назвати відпочинком. Адже Сюзанна Романівна витратила чимало сил, аби потрапити на аудієнцію до Президента. Втім, зусилля були марними. Леонід Кучма також приймав сонячні ванни, але успішніше: він не бажав зустрічатися зі Станік, і його бажання збулося.

Можна здогадатися, про що міністр хотіла говорити з Президентом. Не так давно в офісі її відомства сталися обшуки. Генпрокуратура шукала та вилучала документи, котрі вказували на причетність Міністерства до оборудок з реалізацією арештованого майна. А це значить, що бодай цього разу Потебенько сказав правду в інтерв"ю: він-таки налаштований довести справу Мінюсту до логічного кінця.

Ломбард в 9 млрд. грн.

Про зловживання в системі Мінюсту преса та Генеральна прокуратура встигли розповісти чимало. Але ці оповідки шкутильгали на суттєвий недолік - говорилося про окремі факти, висмикнуті із загального контексту епізоди діяльності структур з реалізації арештованого майна. В дійсності йдеться про вивершену систему, котра за короткий час пропустила через себе з використанням інституту арешту понад 100 підприємств, реалізувавши їх новим власникам за кумедно малі гроші. Об'єкти продавалися за третину, п'яту частину, а часом - за 4% номінальної вартості.

Можна навіть порахувати, яку суму недоотримала держава: за даними Фонду держмайна, протягом 9 місяців 2000 року від боржників шляхом продажу майна за податковою заставою отримано загально 164,82 млн. грн. Якщо цю цифру помножити бодай на п'ять, виходить понад 800 млн. грн. А якщо сюди додати результати плідної діяльності за наступні дев'ять місяців - з жовтня 2000-го по наші дні, тоді логічно доходимо висновку: держава втратила понад мільярд гривень.

Але це тільки приказка.

"Якщо враховувати, що за інформацією ДПА, в податковій заставі зараз перебуває майна на суму 9 млрд. грн.., можна припустити, які масштаби і наслідки матиме цей процес в подальшому, якщо зараз не накласти на нього мораторій", - це купюра з виступу голови Фонду держмайна Олександра Бондаря на засіданні Комітету ВР з економічної політики, присвяченому продажу майна за заниженими цінами.

Сюзанна Станік пропонує власне вирішення проблеми - вона внесла на розгляд Кабінету міністрів постанову про скасування "Укрспецюсту". Але ж цікавинка у тому, що роль державного підприємства "Укрспецюст" в моделі реалізації арештованого майна, розробленій керівниками Мінюсту, доволі незначна. Але чомусь саме до "Укрспецюсту" прикута загальна увага. Міністр пропонує покарати статиста, залишивши недоторканою систему та її "обслуговуючий персонал".

У ділі - тандему Станік-Стичинський, або облава на "Росаву"

За даними слідчих Генпрокуратури, Мінюст взявся наполегливо шукати "ефективнішого" власника для "Росави" навзамін старого - держави. На початку січня 2001 року Броварським відділом Державної виконавчої служби (ДВС), підпорядкованої Міністерству юстиції, були описані та заарештовані сертифікати "Росави". За пару тижнів міністр юстиції надає цьому ж Броварському відділу ДВС право здійснювати виконавчі дії на території Києва. Тим часом, продовжуючи виконавче провадження, броварчани виносять постанову про призначення експертизи вартості сертифікатів іменних акцій. За висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість описаних акцій склала 103,9 млн грн. 14 та 15 травня мав відбутися продаж акцій, однак Мінюст своїм наказом №29/5 від 5 травня 2001 року, підписаним в.о. міністра Броніславом Стичинським , передав право на виконавчі дії з майном "Росави" іншому структурному підрозділу - ДВС Радянського управління юстиції Києва. Новий виконавець призначив аукціон з продажу акцій "Росави" за стартовою ціною 3,8 млн. грн. (Нагадаємо, попередня експертиза зупинилася на дещо іншій сумі - 103,9 млн. грн). У такий нехитрий спосіб надходження до держбюджету від продажу "Росави" зменшилися у тридцять разів. Вельми привабливий гігант-шинник задурно дістався двом маловідомим комерційним структурам.

Щоправда, ця історія мала ще один сумний наслідок, про який повідомив заступник генпрокурора Олексій Баганець, який опікується цією справою, чим викликає обурення міністра юстиції геть до судових позовів: "Порушено кримінальну справу за фактом перевищення посадовими особами Мінюсту України та Державної виконавчої служби посадових повноважень, що потягло за собою важкі наслідки".

Але навіть поінформований Баганець оминає принциповий нюанс. А саме: спосіб, у який було реалізовано пакет акцій - через торговців цінними паперами, зокрема - через маловідому фірму "Тект-приват", на Українській універсальній біржі. Автор володіє цікавим документом - це лист заступника міського управління юстиції начальника відділу державної виконавчої служби О.І. Потильчака. За чотири дні до реалізації акцій "Росави" пан Потильчак просить начальників районних відділів ДВС Києва "у зв'язку з остаточним врегулюванням питання реалізації арештованого державними виконавцями майна" повернути листа річної давнини "з даного приводу". В документі, який раптом знадобився Потильчаку, міститься сувора вказівка реалізовувати арештоване майно виключно через "Укрспецюст". Чому організатори цієї схеми вирішили обійти "Укрспецюст", і чому оборудкою особисто займався наближений до Сюзанни Романівни Броніслав Стичинський - про це нижче.

Глод за Глода, Стичинський за Станік

З доповідної записки № 01-45 генпрокурора Потебенька на ім'я Президента Кучми: "Викриті в ході проведених органами прокуратури перевірок злочини свідчать про їх поширеність на території держави та ураженість ними всієї системи "Укрспецюсту". Як встановлено слідством, зазначені злочинні дії стали результатом не лише безконтрольності з боку Міністерства юстиції за діяльністю створеного за його ініціативи "Укрспецюсту", а й безпосереднього потурання в окремих випадках незаконним діям посадових осіб системи Мін'юсту, в тому числі і серед керівництва Міністерства. Про викладене інформую для вирішення питання про відповідальність міністра Станік С.Р. та першого заступника міністра Стичинського Б.С. займаним посадам".

Все начебто правильно, але не зрозуміло, чому у такому разі "Росаву" пустили через аукціон, а не через тендер горезвісного "Укрспецюсту". Знайти відповідь допомагає уважний розгляд механізму оборудки з реалізації майна "Донбасенерго".

28 квітня 2001 року відбувся продаж 5 теплових електростанцій, три з яких при залишковій балансовій вартості 710,7 млн. грн. були продані за 206,9 млн. грн.

Результати оцінки теплових станцій ВАТ "Донбасенерго" та результати їхнього продажу

Назва ТЕЦ	Залишкова балансова вартість, млн грн	Результати продажу, млн грн
Старобешівська	252,6	Не продано
Слов’янська	127,6	Не продано
Курахівська	207	66,9
Луганська	226,7	21,7
Зуєвська	257	118,2
В цілому	1071	206,9

З самого порівняння цін зрозумілою стає грандіозність гри. Сюди ж можна додати, що фахівці Фонду держмайна та слідчі Генпрокуратури виявили в діях судового виконавця відділу ДВС управління юстиції Центрально-Городського району Горлівки Ю.М. Білодіда численні нехтування закону - від процедури оцінки об'єктів до їх реалізації. Як з'ясувало слідство, пан Білодід - вельми самовпевнена особа. Його протиправні ініціативи стосовно майна "Донбасенерго" не зупинила навіть вимога Вищого арбітражного суду, що виніс ухвалу "про заборону здійснення будь-яких цивільно-правових дій відносно майна ВАТ "Донбасенерго".

До діяльності ДВС ми ще повернемося, а зараз в фокусі нашої уваги - Донецька філія "Укрспецюсту" та її керуючий Євген Абрамович Глод. Формально Генеральна прокуратура досі не висуває жодних претензій Євгену Абрамовичу. З довідки заступника генпрокурора Баганця дізнаємося, що "прокурорськими перевірками були встановлені порушення законів, які були допущені посадовими особами державної виконавчої служби під час продажу майна "Донбасенерго". Але після такого висновку закон не залишає прокурорським працівникам альтернативи: слід порушувати кримінальну справу. І є підстави вважати, що її вже порушено, вочевидь за фактом перевищення посадових повноважень працівниками ДВС. Якими саме працівниками - про це знають лише мовчазні прокурорські слідчі.

Але деякі цікаві обставини вказують на можливу зацікавленість пана Глода в проведенні цієї оборудки, отже, не виключено, що він є серед фігурантів справи. Одним з кредиторів "Донбасенерго", котрий подав позов до суду, була фірма "Укрвостокінвест". В розпорядженні автора (отже - й читачів "УК") є візитка з такими реквізитами: Донецьк, Університетська, 71. "Укрвостокінвест". Генеральний директор… Глод Євген Абрамович. Цікавий збіг: очолювана паном Глодом Донецька філія "Укрспецюсту" також тулиться у будиночку №71 по вулиці Університетській - у тому ж славному Донецьку. Навіть телефони збігаються.

І ще про Глода: наказом (уже колишнього) керівника "Укрспецюсту" Тарасюка Євгену Глоду оголошено догану за самовільне проведення операції з "Донбасенерго". Адже згідно з посадовою інструкцією, всі пропозиції щодо реалізації та оцінки майна, вартість якого перевищує 100 тис грн., філії повинні узгоджувати з головним підприємством "Укрспецюсту". Глод цього не зробив. Не так давно "Галицькі контракти" опублікували інтерв'ю заступника директора "Укрспецюсту", в якому той стверджує, що наприкінці минулого року керівництво цієї структури відмовлялося подовжувати контракт з шановним Євгеном Глодом, але в справу втрутився Мінюст, і контракт довелося укладати. А на згадуваному засіданні Комітету ВР пролунав прозорий натяк, мовляв менеджмент Донецької філії перебував в залежності як від міністерства, так і від місцевої влади.

На завершення цього розділу два коментарі з газети "Бізнес".

"Председатель специальной контрольной комиссии Верховной Рады по вопросам приватизации Александр Рябченко:

"Я абсолютно уверен, что тот, кто купил, никогда ни в чем не будет виноват и что при продаже не нарушили никаких законов. Точно так же почти наверняка ничего не нарушил арбитражный суд.

У меня нет полной уверенности, что можно все вернуть в госсобственность, поскольку, как правило, те, кто покупает, - люди хорошо подготовленные…

Но намного интереснее будет не арбитражный процесс, а расследование - та часть, которую будет вести Генеральная прокуратура. Как возник момент подачи исков о погашении долгов имуществом? Кто их подавал? По чьему указанию это было сделано? Почему именно на эти структуры были поданы иски, а не на другие, которые имели точно такие же показатели имущественной задолженности?"

Нам вже відомий один з цих "хто": позови до суду подавала комерційна структура, підконтрольна Євгену Глоду. І не лише вона. У лавах позивачів - Торговий дім "Газ України" - дочірня компанія НАК "Нафтогаз України" й АТ "НЕК "Енергетика та паливо України". Але на чию користь сталося це відторгнення держмайна? Хто, коротко кажучи, новий власник?..

Ще цитата.

"Председатель Донецкой облгосадминистрации Виктор Янукович:

- Конфликт вокруг продажи части собственности "Донбасэнерго" разрешил высший арбитражный суд. Этим доказана законность всех сделок, и говорить о возможности пересмотра результатов аукциона просто невозможно (как видим, возможно - авт.). В результате этой продажи энергетика региона может приобрести настоящего хозяина, который живет и работает в Донбассе. Энергетика является стратегической отраслью, и мы не хотим, чтобы развитие всего Донбасса зависело от доброй воли кого-нибудь в Лондоне или Париже".

Отже, Віктор Янукович фактично підтвердив, що новим власником теплоелектростанцій стала місцева структура. Але аксіомою є те, що в Донецьку існує єдина потужна група, здатна бути "хазяїном" будь-чого привабливого. Умовно активних гравців цієї групи називають "футболістами", оскільки вони офіційно представлені в керівництві ФК "Шахтар", а однією з найактивніших бізнес-компаній є "Індустріальний союз Донбасу".

До речі, ІСД в контексті придбання арештованого майна згадується і в іншому документі. Голова Фонду держмайна в листі голові Комітету ВР з питань економічної політики твердить, що ІСД поклав руку на ВАТ "Слов'янський содовий завод". І виходячи з наявних документів, пан Глод також доклав руки до цього процесу - всупереч командам з центру. Зокрема, стартова ціна майна ВАТ "Слов'янський содовий завод", визначена Донецькою філією "Укрспецюсту" - 3,11 млн.грн. при балансовій вартості 11,55 млн.грн. За виразом пана Бондаря, цілеспрямовано банкротить "Слов'янський содовий" саме ІСД. Задля реалізації цього творчого задуму зареєстровано навіть підприємство "Слов'янський індустріальний союз "Сода".

Але до чого у цих донецьких історіях структури, близькі до "Нафтогазу"? Дуже просто: нинішній голова "Нафтобазу" Вадим Копилов - людина Ахмєтова-Азарова. До своєї "посадки" на "Нафтогаз" він працював заступником голови Державної податкової адміністрації.

Начебто все стає на свої місця. Але залишається відкритим питання: як могло таке статися, щоб могутньому ІСД завадив якийсь генпрокурор? Невже це перша історія такого штибу, яка потрапила в очі прокуратурі? Ясно, що ні. Так само ясно, що питання щодо подібних "банкрутувань" чи-то продажу арештованих за борги привабливих підприємств вирішується далеко не на обласному рівні і навіть не у прокурорських кабінетах, а куди як вище. То чому схема не спрацювала цього разу? Передусім ми маємо на увазі скандал навколо "Донбасенерго", навколо якого закрутився конфлікт генпрокуратура-мінюст.

Ще раз уважно поставимося до деталей. З трьох ТЕЦ - власності "Донбасенерго", викуплених за допомогою Мінюсту, два розташовані на території "футбольної команди" - у Донецькому краї. Третя - на Луганщині: підвідомчій території відомого "трудовика"-"трубника" Віктора Пінчука. Того, як з'ясовується, цікавить не лише президентська донька та труби великого діаметру, а й енергетична галузь. І тут вже варто спробувати піддавити конкурентів, які сунулися на чужу територію: ще подивимось чия візьме - донецькі мільярди чи луганські, помножені на родинні зв'язки. Мабудь що зарано ІСД вирішила, не погодившись із Банковою, показали ікла й продемонструвати - хто у країні господар.

То, можливо, все ж таки посварилися не Потебенько з Долгановим, а Ахмєтов з Пінчуком?..

ДВС як елемент системи

Як ми вже казали, поряд з "Укрвостокінвестом" одним з позивачів проти "Донбасенерго" виступала структура з імперії, раніше очолюваної Ігорем Бакаєм - "троговий дім "Газ України". І, на диво, призначений на зміну звільненому Олександру Тарасюку, новий керівник "Укрспецюсту" В'ячеслав Родіченко є виходцем з імперії Бакая. Не знаємо як нині, а донедавна він був директором декількох фірм, а саме: ТОВ "Підприємство з газозбуту "Нафтогаз-Постаченерго" (Нагірна, 27, засновники Валерій Акопян {чи не той самий депутат, а у минулому - головний бухгалтер корпорації "Республіка" й АТЗТ "Інтерфаз"?), Олег Бакай}, корпорація "Слов'янська" (Нагірна, 27). Втім, не все ж бути найманцем: В'ячеслав Родіченко є, зокрема, засновником і директором ТОВ "Слов'янська спадщина". Очолювана ним фірма "Нафтогаз-Постаченерго" виступає засновником ЗАТ "Аудиторська фірма "Альфа Омега", де директором - дружина вже відомого нам Валерія Акопяна.

Чи випадковим було призначення новим керівником "Укрспецюсту" вихідця з газових структур - залишимо під знаком запитання. Проте, можна розглядати як знакову подію призначення Сюзанною Романівною колоритної персони Родіченка на керівництво "Укрспецюсту" після невдалої спроби ліквідувати скандальну службу. Далі-більше: довкола призначення пана Родіченка відбуваються дивні маніпуляції: спершу він титулував себе генеральним директором "Укрспецюсту", з чого можна зробити висновокк про наявність наказу Сюзанни Романівни про вручення йому портфеля керівника "Укрспецюсту". За кілька днів він уже підписується як виконувач обов'язків гендиректора. На думку поінформованих осіб, така поведінка міністра юстиції та нового керівника "Укрспецюсту" спричинена повторною ревізією та бажанням перевести стрілки на колишнє керівництво "Укрспецюсту".

У цьому контексті одним з ймовірних пояснень прагнення міністра Станік розігнати "Укрспецюст" є бажання знайти офірного цапа, на якого покладуть всю провину, натомість зберігши діючу систему післясудового провадження та реалізації майна. Адже приклад "Росави" засвідчує: можна спокійно і набагато "цікавіше" працювати й без "Укрспецюсту". Щоправда, за відомостями автора, проект постанови про скасування цього підприємства "зарізав" один з віце-прем'єрів, тому нині Мінюст працює над тим, аби зробити крайнім саме "Укрспецюст". Головне - зберегти кадри, перевірену гвардію. До речі, вищезгадуваний Євген Глод і нині непохитно обіймає займану посаду.

А тепер пофантазуємо трохи. Уявіть, що реалізується ідея пані Станік (і не її однієї) розігнати "Укрспецюст". Цілком ймовірно, що місце цієї славної організації займуть низка інших, засновники яких до держави не мають жодного відношення. І серед них, цілком вірогідно, може опинитися "Укрвостокінвест". Що від того принципово зміниться, і що в результаті виграє держава? Одне слово: куди не кинь - всюду Глод...

Але повернемося з ймовірного майбутнього у недалеке минуле. За інших обставин можна було б процитувати доволі кумедні пояснення Мін'юсту Старокиївському райсуду Києва, де пані Станік намагалася довести, що "Укрспецюст" (повна назва: "Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" Міністерства юстиції України") до самого Мінюсту не має жодного відношення. Але ж "Україна кримінальна" - не місце для пустощів: і без цього картинка змальовується доволі весела.

На перший погляд не менш кумедними виглядають намагання пані міністра довести, що Мінюст мало не вперше чує про Державну виконавчу службу, яка організовує оцінку об'єктів. Втім, відповідно до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" міністерство здійснює контроль за діяльністю виконавчої служби. Це положення закону підтверджує в уже згаданому листі заступник генпрокурора Олексій Баганець:

"Не можу також погодитися із таким несамокритичним висновком позивача про те, що позивач (Мінюст - авт.) і його структурні підрозділи забезпечують лише організацію виконання судових рішень і не мають ніякого відношення до оцінки майна, яке підлягає реалізації. Тому, за його твердженням, в діяльності позивача, так само як і в діях його посадових осіб відсутні недоліки та порушення чинного законодавства, про які йдеться в заяві позивача.

По-перше, як у відповідях Міністерства юстиції України на подання Генеральної прокуратури України за 1999-2000 роки, так і в довідці Міністерства юстиції про стан виконання рішень судів за підписом заступника Міністра юстиції Тертичного В.Г. , ці так звані недоліки визнавалися, навіть притягалися винні особи до відповідальності.

Більше того, про пряму зацікавленість Міністерства юстиції в залишенні без змін діючого порядку експертної оцінки майна стверджував і Голова Фонду держмайна України О. Бондар у своєму листі до згаданого Комітету Верховної Ради".

І далі: "Я говорив і зараз стверджую про те, що посадові особи Державної виконавчої служби на місцях, були причетні до продажу майна, що підлягало реалізації або примусовому стягненню, за цінами, що набагато нижчі не тільки від ринкових цін, які склалися на ринку на аналогічні об'єкти, але й від балансових".

Про європейські стандарти та азіопських міністрів

За підрахунками Олександра Бондаря, за схемою "Росави" та "Донбасенерго" пропустили близько 100 підприємств в різних регіонах. А враховуючи наявність у податковій заставі майна ще на 9 млрд. грн., доводиться констатувати небезпеку повторення подібних оборудок у майбутньому. Адже, як стверджують особи, наближені до тіла вождя нації, афера з "Донбасенерго" вельми розлютила Леоніда Даниловича. Й спостерігачі дійшли висновку: подібного не станеться. Помилилися фахівці - сталося!

Наскільки відомо, міністр юстиції Сюзанна Станік нині домагається перепідпорядкування пенітенціарної системи, паспортних столів разом з ВВІРами та МРЕО Міністерству юстиції - у повній відповідності зі світовими стандартами та вимогами Ради Європи. Слушне бажання у Сюзанни Романівни. Проблеми, як завжди буває - у нюансах.

Візьмемо, для прикладу систему МРЕО. Свого часу непересічний фінансовий геній міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка підняв цю службу на небачені комерційні висоти, створивши чудові умови задля додаткового викачування грошей з громадян на користь тих, хто інтереси цих громадян охороняє. Дехто переймається: чи не призведе омріяне пані Станік перепідпорядкування до нового комерційного злету державних реєстраційних та дозвільних структур під дахом Мінюсту. Адже із досвідом Сюзанни Станік, набутим із "Укрспецюстом" та ДВС вона цілком здатна дати фору солдафону Кравченку.

Ото й виходить: державу ми будуємо за європейськими стандартами, одна біда: "будівельники", використовуючи термін відомого гумориста, "азіопські".

Сашко Петрів, спеціально для "УК"