Амністія 2001 року: новації та сподівання

21 липня 2001 року набрав чинності Закон України "Про амністію", прийнятий Верховною Радою України 5 липня 2001 року. Він підлягає виконанню до 1 вересня п.р. Згідно положень чинного законодавства, амністія може проводитись не частіше одного разу на рік.

За даними Департаменту з питань виконання покарань, зараз в місцях позбавлення волі відбуває покарання значна кількість осіб, засуджених за нетяжкі злочини, а також 3,3 тисячі неповнолітніх, майже тисяча жінок, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів, 4,5 тисячі осіб похилого віку та інвалідів першої і другої груп, 160 учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Під амністію формально підпадають жінки і чоловіки, які мають батьків віком понад 70 років, а також батьків-інвалідів першої групи, які потребують стороннього догляду, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей, хворі на туберкульоз та онкологічні захворювання. Саме на ці категорії осіб в першу чергу поширюватиме свою дію Закон.

В місцях позбавлення волі тримається майже 5 тисяч осіб, яким призначено покарання до одного року та 44,4 тисячі осіб, засуджених на строк до трьох років за нетяжкі злочини.

На жаль, в Україні в останні роки залишається незмінною судова практика, за якою покарання у вигляді позбавлення волі отримують 35-37% осіб, засуджених до різних мір кримінального покарання. За попередніми даними, у першому півріччі 2001 року цей відсоток складає 36,7%. Це означає, що за минулих шість місяців до установ по виконанню покарань надійшло майже 42 тисячі знову засуджених

За формальними ознаками під дію Закону підпадає майже 30 тисяч осіб, засуджених до позбавлення волі, з яких більш ніж 15 тисячам передбачається замінити невідбуту частину покарання на умовне засудження з іспитовим строком, а двом тисячам - скоротити строк позбавлення волі.

У 1998 році за амністією було звільнено з місць позбавлення волі 38 542 особи, а у 1999 році - 16 710 осіб.

В 2000 році було розглянуто питання щодо застосування амністії відносно 38 988 осіб. За рішенням судів звільнено з місць позбавлення волі 11944 особи,

• з них 942 жінки;
• скорочено строк покарання у вигляді позбавлення волі 2192 особам;
• звільнено від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, 23420 осіб, з них 7831 жінку;
• відмовлено у застосуванні амністії, як злісним порушникам режиму відбування покарання, 1432 особам.

На підставі Закону з місць позбавлення волі звільнено

• 173 неповнолітніх,
• 494 особи, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів,
• 36 осіб, які мають батьків віком понад 70 років або батьків-інвалідів I групи, які потребують стороннього догляду,
• 55 осіб похилого віку,
• 60 інвалідів I та II груп,
• 19 ветеранів війни
• 33 учасника ліквідації аварії на ЧАЕС,
• 755 хворих на туберкульоз активної форми

Чи варто очікувати у зв'язку із амністією сплеску злочинності? Практика показує, що навряд. Як відзначає Голова Держдепартаменту з питань виконання покарань Володимир Льовочкін, досвід попередніх років свідчить, що проведення амністії не призводить до ускладнення криміногенної ситуації в державі і не матиме негативних наслідків для її громадян По твердженням Департаменту, наприклад, в минулому році скоїли повторні злочини лише 0,09 відсотка (12 осіб) звільнених з місць позбавлення волі за амністією. Законом про амністію чітко визначено коло осіб, на яких не поширюється дія амністії. До них належать особливо небезпечні рецидивісти; особи, які неодноразово засуджувалися за вчинення тяжких злочинів; особи, до яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування; засуджені за скоєння таких тяжких злочинів, як умисне вбивство, бандитизм, особливо небезпечні злочини проти держави.

Закон "Про амністію" цього року має ряд відмінностей від попереднього, який виконувався в минулому році.

По-перше, звільняться з місць позбавлення волі усі жінки, засуджені за злочини, що не є тяжкими, на строк до п'яти років.

По-друге, у 2001 році пропонується звільнити хворих на туберкульоз активної форми, у яких після закінчення основних курсів протитуберкульозного лікування досягнуто припинення виділення збудників туберкульозу

Окрім звільнення ув'язнених, цим Законом вперше передбачено, що амністія застосовується у вигляді заміни невідбутої частини покарання на умовне засудження з іспитовим строком до трьох років особам, вперше засудженим до позбавлення волі. Всі ці особи будуть взяті на облік органами виконання покарань, не пов'язаними з позбавленням волі, а нагляд за ними здійснюватиметься дільничними інспекторами міліції. У разі ж скоєння ними нового злочину суд приєднає до покарання всю невідбуту частину попереднього строку.

У Законі враховано конституційну норму щодо застосування амністії виключно судами, що є гарантією об'єктивності при її впровадженні. Така практика вперше застосовується в нашій державі. На теренах колишнього Радянського Союзу досі діє норма, за якою рішення про амністування засудженого виноситься постановою начальника установи, що виконує кримінальне покарання, санкціонованою прокурором. Виконання Закону України "Про амністію" покладає велику відповідальність і на посадових осіб установ, і на суддів

Якщо розглядати довгострокові наслідки амністії, то вони, м'яко кажучи, малопомітні. Наприклад, амністія 2000 року не вплинула помітно на завантаженість виправних установ, оскільки за час її проведення до установ надійшло більше 19 тис. знову засуджених осіб (порівняйте з 11944 звільненими). Але, звичайно, без проведення амністії перевантаженість виправних установ була би ще більшою.

Вже давно стало очевидним, що докорінно змінити ситуацію з перевантаженістю місць позбавлення волі можна лише за умови кардинальної зміни підходів до покарання кримінальних злочинців. В першу чергу, треба суттєво збільшити застосування мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, в тому числі й штрафів, ввести до кримінального законодавства новий вид покарання - громадські роботи, та застосовувати його. Новий Карний кодекс вже містить такий вид покарання, але як часто будуть його застосовувати судді?

Саме від змін у судовій практиці за новим Карним кодексом великою мірою залежить, чи виграє врешті-решт від його прийняття суспільство та чи перестане персонал установ бути заручником застарілих підходів до кримінального покарання.