В процесі перевірки з виїздом на місце представників Комітету виявлено ряд причин і умов, що сприяють негативним процесам в нафтопереробній промисловості України в цілому, та проведений детальний аналіз виявлених порушень чинного законодавства.

Ситуація, що склалась на окремих нафтопереробних комбінатах держави досягла критичної межі і загрожує національній безпеці України.

Нафтопереробна промисловість України складається з шести нафтопереробних заводів сукупною проектною потужністю, за часів СРСР, 62 млн. тон нафти в рік.

Залежно від виробничих потужностей та місця, яке вони посідають у промисловості, підприємства галузі можна розділити на дві групи. До першої групи належать ВАТ “ЛиНОС” та ВАТ “Укрнафта”. Ці два підприємства мали проектні річні потужності 23 млн. тонн та 18 млн. тонн відповідно. Інші чотири підприємства - ВАТ “НПК-Галичина”, ВАТ “Одеський НПЗ-Лукойл”, ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” та ВАТ “Херсонський НПЗ” мають разом одну третину загальної проектної потужності, однак і серед останніх майже половину потужності має ВАТ “Херсонський НПЗ”.

Але при наявності достатньої виробничої потужності для забезпечення потреб держави українські нафтопереробні заводи є не перспективними і можуть виробляти в основному нафтопродукти, які не відповідають вимогам нових світових стандартів якості. Це пов`язано з використанням застарілих технологій і обладнання: глибина переробки на НПЗ України коливається в межах 55-65%, витрати електроенергії на виробництво одиниці продукції майже в 2-3 рази більше ніж на сучасних іноземних заводах. Фізичний знос основних фондів по галузі досягнув близько 60%.

Сучасні міжнародні стандарти забезпечують екологічну безпеку та дозволяють виробляти більш якісну продукцію з меншими затратами і досягти глибини переробки нафти 87-90%.

Після проголошення незалежності було визнано неефективність планової соціалістичної економіки і Україна взяла курс на приватизацію всього колишнього “народногосподарського комплексу”.

Згідно приватизаційного законодавства члени трудових колективів могли купити приблизно 4-7% від загальної кількості акцій, новостворених на базі державних нафтопереробних заводів, відкритих акціонерних товариств. Ще 5% дозволялось купити за власні кошти керівному складу цих підприємств. Трохи пізніше цю норму було збільшено ще на 5% за рахунок компенсаційних сертифікатів.

При такому стані працівники підприємств мали незначний вплив на прийняття рішення по основних питаннях акціонерного товариства, як через невелику кількість голосів (5-15%) так і через значну кількість акціонерів, які маючи акції не розуміли їх реальної вартості, та відсутність ринку цінних паперів.

В абсолютній більшості акціонерних товариств ці акції були скуплені спритними ділками в інтересах тих, хто зумів шляхом обману, а іноді і кримінальної діяльності привласнити значні державні кошти. Власники акцій одержали за це мізерні кошти, далеко не еквівалентні вартості об`єктів, які тут-же були потрачені на купівлю речей необхідних для існування через перспективу поповнити ряди заробітчан за кордоном.

Разом з тим Україна такі пільги надала не тільки працівникам підприємств, що приватизуються. Всім громадянам надавалось право отримати так званий майновий приватизаційний сертифікат, який за задумом авторів мав відобразити 1/52 мільйонну частку спільного майна, а на справді перетворився на 10 гривень 50 копійок, за які на базарах згадувані вище ділки платили трохи менше половини його номінальної вартості.

Однак акціонери - громадяни України теж не змогли скористатись з наданої державою можливості, в основному з вище згаданих причин. З другого боку довірчі товариства і трасти за безцінь скупили у громадян акції, які потім видали за свої і продали з вигодою для себе. А люди, як завжди, залишилися при своїх інтересах - будь “незалежний” але голий і босий.

Тільки при приватизації ВАТ “НПК- Галичина” було використано майже 190 тисяч майнових приватизаційних сертифікатів. Більшість акціонерів так і не стали таким приватними власниками, не кажучи вже про таку капіталістичну розкіш як дивіденди.

Щоб нівелювати можливі соціальні наслідки компенсаційні сертифікати випустили без прізвищ - тому загальну кількість обдурених може підрахувати тільки Держкомстат.

Відсутність державної підтримки, вимивання обігових коштів, велика кількість так званих “пільговиків” і відповідно грабіжницька цінова політика, привела українські нафтопереробні заводи до виключної переробки нафти за давальницькою схемою та втратою українськими виробниками власного ринку. В свою чергу перехід на роботу за такою схемою привів до збитковості всіх без винятку українських нафтопереробних заводів та до різкого зменшення надходжень до бюджету навіть при рості обсягів переробки нафти.

Довше за інших виявляв опір проти таких “переваг” приватизації ВАТ “НПК-Галичина” (м.Дрогобич).

Проектна потужність підприємства в 1998 році становила 2980 тисяч тон, глибина переробки нафти - 59,4%. Частка давальницької сировини складала всього 39,3% (найнижча в галузі). Однак вже в 1999 р. при збільшенні глибини переробки нафти до 65,08% частка давальницької сировини зросла до 54%.

За підсумками 1999 року ВАТ “НПК -Галичина” переробило 828,1 тисяч тон нафти, та отримало 52360,8 тисяч гривень балансового прибутку і сплатило до державного бюджету всіх рівнів понад 90 мільйонів гривень.

Другим в цьому році був ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, який сплатив 5,825 мільйонів гривень податку на прибуток. Однак із наявних матеріалів видно, що ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” в 1999 р. переробило на 416,9 тис. тон нафти більше ніж Дрогобицький НПЗ, але отримало прибутків і сплатило податків менше, а саме:

Такі досягнення ВАТ “НПК- Галичина” відбулися не дивлячись на те, що починаючи з другого півріччя 1999 р. та у 2000 р. українська нафта (особливо долинська) майже не поставлялась на ВАТ “НПК- Галичина”.

В такому випадку законопослушні громадяни можуть поставити запитання, якщо державі не вигідна ефективна робота підприємств, то кому вона вигідна - напевне окремим кланам та їх представникам в державних органах.

В цьому ж 1999 році ВАТ “НПК- Галичина” забезпечувало надходження до бюджету м. Дрогобича понад 70% всіх надходжень, а в бюджеті Львівщини його частка становила майже 10%. Навіть за підсумками невдалого для ВАТ “НПК- Галичина” 2000 року воно забезпечило надходження до бюджетів всіх рівнів 18,9 мільйона гривень.

В поточному 2001 році переробляючи понад 100 тисяч тонн нафти щомісячно підприємство майже перестало платити податки. Безперечно це значне “досягнення” нового керівництва ВАТ “НПК- Галичина” та теперішнього фактичного власника одного з найбільших пакетів акцій Димінського П.П.

Свого часу контрольовані ним структури підписали з ВАТ “НПК- Галичина” та ЗАТ “Господарська спілка “Галичина”, створене трудовим колективом, угоду про ефективне управління ВАТ “НПК- Галичина” та проведення його реконструкцій.

Але як тільки акцій стали власністю Димінського П.П., він очевидно забув про домовленості і власні зобов’язання.

При такій постановці справи про які податки може бути мова? Тепер найбільшим з них став прибутковий податок з громадян, тобто із заробітної плати працівників ВАТ “НПК- Галичина”. I для того щоб показати його ріст, працівникам навіть збільшили зарплату.

Виручка від реалізації товарів за I півріччя 2001 р. зменшилась у порівнянні з відповідним перiодом попереднього року майже в 5 разів, в цей період переробка нафти збільшилась більше ніж у два рази.

Тобто виробництво нафтопродуктів значно зросло, а фінансові здобутки акціонерного товариства значно погіршились.

Нове керівництво ВАТ “НПК -Галичина” спільно з спецiалiстами в галузі нафтопереробки з Волинських фірм під об’єднуючою назвою “Контiнiум-Льон-Контракт”, в 2001 році добились, як пише журнал “Нафторинок” “поiстинi феноменальних результатів”.

На 01 липня 2001 року кредити банків складали 40 млн. 906 тис. гривень i за їх користування в першому півріччі сплачено 5,5 мільйона гривень. Тобто ВАТ “НПК- Галичина” бере кредити для ТзОВ “Нафта Євротрейд”, ТзОВ “Європа II”, СП “Укрпол”, ТзОВ “Контiнiум-Льон-Контракт”, які i є головними давальниками ВАТ “НПК- Галичина”, а розплачується за них з власної кишені.

Крім цього всі основні технологічні установки по виробництву нафтопродуктів передані в оренду приватному підприємству “Фрагола” зареєстрованому в смт. Любешiв Волинської області, трудовий колектив якого складається з трьох чоловік.

Така грабіжницька політика проводиться не тільки на головному підприємстві але i на всіх дочірніх підприємствах. Так станом на 1 жовтня 2000 року заборгованість між ВАТ “НПК -Галичина” та його дочірнім підприємством “Фабрика свічок “Галичина” становила 147579,96 гривень на користь нафтопереробного комплексу.

В четвертому кварталі 2000 року ВАТ “НПК -Галичина” одержало від дочірнього підприємства “Фабрика свічок “Галичина” попередньої оплати 2683288,88 гривень.

Крім цього згідно договору поруки № 1 від 10.05.2000 р. “Фабрика свічок “Галичина” зобов’язується сплатити борг ВАТ “НПК -Галичина” у розмірі 1 мільйон доларів США та нарахованих відсотків.

Ще яскравіша картина на дочірньому підприємстві “Євронафта-Д”. Частина АЗС по договору лiзингу практично продана структурам ТзОВ “Контiнiум-Льон-Контракт”, інша реалізує давальницькі нафтопродукти, відповідно теж майже не сплачуючи податки.

В зв’язку з ростом виробництва різко змінилась структура переробки нафти, більше 60 відсотків якої є так звана “російська експортна суміш”. Це привело до значної корозії обладнання та створює додаткову пожежно-вибухову небезпеку. Відповідно збільшились викиди шкідливих речовин в атмосферу.

Проводячи такі "революційні перетворення" нові власники стараються створити про себе хороше враження в очах громадськості. Дещо підвищено заробітню платню для персоналу, в окремих випадках надається благодійна допомога, відремонтовано побутові приміщення, а перед входом на підприємство навіть збудовано каплицю.

І тепер не дивно, що підприємство, яке не може купити власної нафти навіть спонсорує футбольну команду "Карпати". Адже маючи таку суму тіньових грошей, можна дозволити собі не тільки це. Але навіть це робиться не просто так, а для того, щоб задарма придбати Львівські стадіони "Юність" та "Україна" і два готелі.

Арифметика дуже проста, керівництво ВАТ “Галичина” задекларувало мільйон тон нафти, переробленої за один рік. Враховуючи, що глибина переробки нафти складає 55-65%, нафтопродуктів було вироблено 550-650 тис. тон. При середній вартості одного кілограма нафтопродуктів 1,5 грн. загальна вартість виробленої продукції складає 825-975 млн. грн. Враховуючи, що акцизний збір на нафтопродукти складає 40% і виходить вище наведена цифра 330-390 млн. грн.

Фактично за перше півріччя 2001 року ВАТ “НПК- Галичина” сплачено акцизного збору 236 тис. грн.

З метою власного збагачення нові керівники ВАТ “НПК- Галичина” пішли на грубі порушення технологічного процесу нафтопереробки.

Внаслідок цього значно збільшились атмосферні викиди отруйних речовин, а особливо сполук сірки, в результаті чого розширилась зона, де згідно санітарних норм не можуть проживати люди, оскільки це небезпечно для здоров’я i життя, а також погіршилась екологічна ситуація в Дрогобицькому регіоні в цілому.

Завдяки підвищеній корозії прискорюється знос обладнання, який на сьогоднішній день складає до 60%, що може спричинити повну зупинку виробництва. Окрім цього через інтенсивну корозію обладнання на підприємстві виникла підвищена пожежно-вибухова небезпека.

Матеріальні і моральні збитки, що наносяться в результаті такої грабіжницької політики підрахувати важко, але на думку спеціалістів ця сума складає не один десяток мільйонів гривень.

Згідно угод, підписаних під час продажу акцій між ЗАТ “Господарська спілка Галичина”, яка створена трудовим колективом, та громадянином Димiнським П.П., останній зобов’язався залучити інвестиції в сумі 200 млн. дол. США і закінчити будівництво нового паливного комплексу енергетичного обладнання.

Дивна на перший погляд вимальовується картина. Підприємство, яке протягом року переробило 1 млн. тон нафти, стоїть на грані банкрутства і нікого це не цікавить.

Власники ВАТ “НПК- Галичина” володіють акціями в наступному співвідношенні:

- 40,2% - ТзОВ “Нью Тон” та іншим приватним структурам, які належать Димінському П.П.

- 32,4% - компанія “Уотворд Петроліум”, власником якої є громадянин Греції Михайло Уотворд, голова спостережної ради і фактичний власник НПК “Нафтохімік Прикарпаття”, м. Івано-Франківськ.

- 25% - державні акції, які передані в оперативне управління Львівській обласній державній адміністрації в особі голови Гладія М.В.

- 2,4% - інші акціонери.

Можна зрозуміти акціонерів Димінського П.П., Михайла Уотворда, які без сумніву знають про всі схеми пограбування держави, оскільки очевидно самі їх розробили і зацікавлені в цьому.

А як же зрозуміти власника державних акцій, голову Львівської обласної державної адміністрації Гладія М.В.? Невже він нічого не бачить і не знає, що державу Україна протягом року пограбовано на півмільярда гривень? Це ж складає 1% державного бюджету або 70% бюджету області, а це пенсії, стипендії, соціальні гарантії тощо сотень тисяч громадян України.

Наївно думати, що про це нічого не відомо у Львівській обласній державній адміністрації. Знають, але мовчать і, видно, не без корисно.

Куди ж дивляться правоохоронні органи, які постійно скаржаться на брак коштів для нормального функціонування?

Всі все бачать і мовчать, так як прокурор м. Дрогобича користується безоплатно, без оформлення оренди, автомашиною марки ВАЗ-2199 (д.н. 050-84 ТА), яка належить ВАТ “НПК- Галичина” і заправляє її у них же. Дрогобицький міськрайвідділ УМВС України у Львівській області повністю забезпечується паливно-мастильними матеріалами, а начальник Юсипович І.С. та його заступник отримали в День міліції царський подарунок – годинники фірми “Ролекс”, вартість яких складає декілька тисяч доларів США.

Інші правоохоронні та державні органи як районного, так і обласного масштабів також в накладі не залишаються, про що в Комітеті наявна достовірна інформація.

Це складає біля 10 відсотків державного бюджету.

Ось де наші гроші, а ми ніяк не можемо залатати діряву державну кишеню. Чи може Україна витримати такі пограбування? Можливо і так, але не довго.

Від нас з Вами залежить майбутнє України і наших дітей.

Тільки спільними зусиллями ми зможемо поставити перепони на шляху до розкрадання злодіям, шахраям, хабарникам, корупціонерам та їм подібним.

Про результати перевірки і прийняте рішення прошу повідомити Комітет в установлений законом термін.

Додаток: матеріали на ___ аркушах.