Приморський районний суд Одеси слухає справу 19-річного Сергія, якого обвинувачують у вчиненні терористичного акту. Слідчі вважають, що він на замовлення ФСБ підклав саморобну вибухівку під авто військового прокурора. У результаті вибуху прокурор отримав поранення. Вибух також пошкодив три авто поруч. МІПЛ розповідає про перебіг справи.
Вибух
Вибух стався 20 лютого в Одесі на вулиці Семінарській навпроти університету. Невдовзі СБУ затримала підозрюваного — на той час 18-річного Сергія, переселенця з Херсона. Він підготував теракт на замовлення ФСБ. Росіяни завербували його через пошук легких грошей. За даними джерел у правоохоронних органах, на куратора Сергія вивела його неповнолітня подруга-херсонка. Наразі її також тримають під вартою за підпал автомобілів.
Відповідно до обвинувального акту, на початку лютого 2025-го Сергій переписувався у Telegram з куратором. На його прохання хлопець погодився підірвати авто. Особа куратора наразі невстановлена. Матеріали стосовно цієї людини як організатора теракту виокремили в інше кримінальне провадження. Саме він підшукував ціль, місце, час, а також фінансував злочин.
Слідство стверджує, що куратор орендував квартиру, в якій Сергій виготовив вибухівку за його інструкціями. Також куратор мав виплатити Сергію 3 тисячі доларів нагороди. Перші транші зайшли 17 і 19 лютого — втім, прокурори кажуть, що точну суму встановити не вдалося.
Після отримання грошей Сергій купив компоненти для виготовлення саморобного вибухового пристрою, телефон і металевий чайник. У чайник він поклав готову вибухівку, а ззовні приліпив гайки для якнайбільшого ураження.
Сергій поклав чайник з вибухівкою у рюкзак. 20 лютого близько 16:00 він пішов на Семінарську, 2. Дорогою хлопець постійно був на відеозв’язку з куратором. Саме той вказав на чорне авто, під колесо якого Сергій заклав рюкзак. Навпроти автівки підліток поклав телефон з увімкненою камерою — спосіб спостереження для куратора. Інший телефон — пусковий механізм — під’єднав до вибухівки і пішов. Близько 16:39 прокурор наблизився до авто, і невстановлена особа зателефонувала на мобільний, підʼєднаний до саморобного вибухового пристрою. Стався вибух.
Прокурор спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону отримав закриту черепно-мозкову травму, струс мозку та акуботравму. Пошкоджень зазнали його авто і ще три припарковані поруч. Прокуратура висунула Сергію обвинувачення у теракті за попередньою змовою.
Під час обшуків у квартирі Сергія знайшли телефон з перепискою з кураторами. Також він вказав на місце біля будинку, де знайшли зіп-пакет, обмотаний скотчем. Хлопець сказав, що це саморобна вибухова речовина. Перевірка вибухотехніків підтвердила його слова.
21 лютого Сергію повідомили про підозру за частиною 2 статті 258 КК України — терористичний акт. Він визнав свою провину в повному обсязі і надав свідчення.
У травні 2025 року я прийшла до Сергія у слідчий ізолятор, щоб запитати про мотивацію вчинку. Невисокий худий хлопець вийшов до мене в патріотичному худі. Я пожартувала, чи це елемент перевиховання. Він образився і відповів, що це його худі і він підтримує Україну. Проте публікувати свою історію заборонив.
“Прошу залишити мене під вартою”
Обвинувальний акт надійшов до Приморського райсуду Одеси 11 червня 2025 року. Підготовче засідання тривалий час не могли провести, оскільки потерпілі не з’являлися. Одинадцятого серпня кілька з них висунули цивільні позови обвинуваченому. Але суд не зміг провести підготовче засідання, оскільки не всі потерпілі подали заяви про розгляд за їхньою відсутності. Тож розглянули лише клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою — він просив залишити обвинуваченого під вартою без права внесення застави.
Адвокат виступив проти. Він сказав:
— Я розумію позицію прокуратури, але і варто говорити про те, що ця особа раніше не була судимою. У нього є міцні соціальні зв’язки. Він є соціально адаптованою людиною. Він своєю поведінкою заслуговує на повагу до нього і висловлення йому довіри. Прошу застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Якщо це неможливо, визначити розмір застави.
Втім, сам Сергій, як виявилося, вважав інакше. Він не підтримав позицію свого адвоката.
— Я повністю згоден з прокурором і з озвученими ним ризиками, — з сумом сказав хлопець.
Наступне засідання призначили на 15 вересня. Того разу всі потерпілі подали письмові заяви про розгляд без їхньої участі, тож розпочали підготовче засідання. Четверо потерпілих висунули цивільні позови до обвинуваченого на загальну суму близько 1,4 мільйона гривень.
Обвинувачений і його захисник не заперечували проти розгляду обвинувального акту та цивільних позовів. На засіданні також прийшли журналісти. Не дивлячись на прохання обвинуваченого не фотографувати його, адвокат не поставив це питання перед суддею.
Засідання по суті мали провести 3 жовтня, але суддя була зайнята в іншій справі — вона розглядала численні клопотання захисників воєнкома Євгена Борисова, зокрема про відвід судді, і також розглядала клопотання прокурорів про взяття Борисова під варту. Тож у справі про теракт розглянули тільки невідкладне питання про продовження тримання під вартою.
Визнання вини
Прокурорка, яка працювала в цьому засіданні, зачитала обвинувальний акт 31 жовтня, а відтак суддя роз’яснила Сергієві обвинувачення.
— Скажіть, будь ласка, зрозуміло обвинувачення? — сказала суддя й уточнила: — І як ви ставитеся до нього? Ви визнаєте свою вину?
— Так, я визнаю свою вину, — тихо і спокійно відповів Сергій.
— У повному обсязі? Ви погоджуєтеся з усіма обставинами, які зазначені в обвинувальному акті?
— Так, погоджуюся.
Суддя пояснила хлопцеві, що суд має право не досліджувати докази тих обставин, які ніхто не оспорює. Вона додала:
— Водночас суд з’ясовує, чи правильно розуміють особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляції.
Сергій не заперечував проти скороченого розгляду справи. Його захисник підтвердив, що вони неодноразово узгоджували та погоджували таку позицію і бажання.
Тож суд ухвалив на місці розглянути кримінальне провадження скорочено. Сторони визначилися з порядком дослідження матеріалів: допит обвинуваченого, оголошення характеризуючих документів, дослідження матеріалів, які мають відношення до витрат на експертів і вирішення долі речових доказів.
Відмова від допиту
Двадцять четвертого листопада на засідання прийшли двоє потерпілих прокурорів — сам постраждалий і той, чиє авто стояло поруч.
Засідання розпочали з дослідження характеризуючих документів: копії ухвали судді про тримання під вартою, арешт речових доказів, квиток Одеса — Київ, результати проведених експертиз, зокрема комплексної психіатричної, яка встановила, що Сергій психічно здоровий. Також вивчили довідки про те, що хлопець не перебуває на обліку в наркодиспансері і раніше його не притягували до відповідальності.
Відтак перейшли до допиту. Але Сергій не був готовий.
— Ви маєте на увазі, що ви взагалі не будете давати пояснення, чи вам треба час? — уточнила суддя.
Обвинувачений відповів ледь чутно:
— Взагалі не буду. Мені соромно про це казати.
— Що? — не розчула суддя.
— Соромно, — повторив обвинувачений трохи голосніше, але так само ніяково.
— Ви все вказане в обвинувальному акті підтверджуєте? Всі ті обставини, все, що відбувалося — все підтверджуєте? — запитала суддя.
— Так, — твердо відповів Сергій.
Адвокат просив суд прийняти позицію обвинуваченого, а також додати до матеріалів акт огляду зі стаціонару педіатричної лікарні, у якій той перебував. Там встановили “діагноз, пов’язаний з порушенням функцій вегетативної нервової системи”. Лікування Сергій не проходив.
Суд завершив дослідження доказів і сторони перейшли до дебатів. Першим виступив прокурор. Він просив суд призначити Сергію покарання у вигляді позбавлення волі, водночас врахувати, що його раніше не притягали до кримінальної відповідальності і він не був на обліку в лікарів-наркологів і психіатрів. Прокурор додав, що невідомо про жодні інші обставини, які негативно характеризують Сергія.
— При цьому просимо врахувати і завдану шкоду, зокрема здоров’ю і життю потерпілого. Тому просимо визначити строк покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, — закінчив прокурор.
Потерпілі підтримали його і просили задовольнити цивільні позови. Один з них зазначив, що інцидент стався під час воєнного стану. До того ж, від дій обвинуваченого могли постраждати й інші люди, а його колега міг отримати значно серйозніші травми.
Далі слово дали адвокату Сергія. Він зазначив, що такий злочин міг статися і не під час воєнного стану.
— Будь-якої політичної складової чи претензій до діяльності прокурорів у Сергія не було. Він цим не намагався підірвати ваш авторитет чи перешкоджати вашій діяльності, чи якимось чином виступати проти України. Хлопець молодий. Я переконаний, що вже будучи під вартою, він для себе усвідомив невідворотність цього покарання. Він готовий його прийняти. Це підтверджується тим, що він повністю визнав свою вину. Він не був готовий давати покази. Йому дійсно соромно. Що йому сказати? В душі він вже кається, він засуджує себе і просить у вас вибачення, хоча повернути час назад не зможе, — зазначив адвокат.
На думку захисника, єдиною мотивацією до злочину у Сергія були гроші, як і в більшості таких випадків.
— З урахуванням того, що, напевно, в нього все життя попереду, і з надією на те, що скоро ця обтяжуюча обставина (ред. — воєнний стан) закінчиться, думаю, що достатньо призначити мінімум. Ми говоримо про завдання цього покарання — його виправити, — додав захисник і попросив суд призначити підзахисному мінімальне можливе покарання.
Слово в дебатах дали Сергію. Він говорив з прикрістю. Під час його виступу секретарка засідання роздруковувала документи, і звук принтера приглушав і без того тихий голос обвинуваченого. Тож не всі його слова можна було розчути.
— Я повністю визнаю свою вину. За ці 9 місяців я багато чого зрозумів. А ці 9 років, які мені дають — це багато. Більше я не можу щось сказати, — зрештою закінчив він.
Прокурор зауважив, суд має враховувати суспільну небезпечність злочину, кількість потерпілих і пошкодженого майна:
— Посягання дійсно мало невизначений характер на будь-яку кількість потерпілих і наслідки.
Він наполягав на тому, що 9 років позбавлення волі — доцільне покарання. Суддя залишила право репліки на наступне засідання, яке відбудеться 2 грудня.
Авторка: Юлія Химерик
Джерело: МІПЛ