«Записуються всі дзвінки без винятку». Як влаштоване прослуховування телефонів в Білорусі
Прослуховування телефону неможливо помітити, воно не супроводжується якимись сторонніми шумами. Оперативники можуть не тільки прослуховувати розмови, але й визначати місцезнаходження телефону практично в реальному часі. «Медіазона» розповідає головне про прослуховування в Білорусі та його роль у реальних кримінальних справах.
Система стеження обов’язкова
У 2010 році Олександр Лукашенко видав указ, в якому зобов’язав операторів зв’язку будувати мережі таким чином, щоб в них можна було впровадити систему стеження — СОРМ (система забезпечення розшукових заходів).
У 2022 році був прийнятий новий документ, який значно розширює повноваження і можливості силових органів. Указ встановив нову систему взаємодії операторів зв’язку, інтернет-провайдерів і власників сайтів зі структурами, що проводять оперативно-розшукову діяльність. Була створена інформаційна система електронної взаємодії, через яку компанії зобов’язані надавати спецслужбам доступ до даних.
«Постачальники послуг електрозв’язку, власники інтернет-ресурсів зобов’язані надавати безоплатно в електронному вигляді на вимогу уповноважених підрозділів і в установлені цими підрозділами терміни достовірну і повну базу даних про користувачів, а також в режимі реального часу інформацію, в тому числі технічну, про всі надані користувачам послуги», — йдеться в документі.
Відтоді власники сайтів і оператори електрозв’язку повинні ділитися з силовиками інформацією про своїх користувачів і підключати до своїх систем спеціальну техніку — для прослуховування та відстеження трафіку.
Оперативник слухає всі розмови без винятку
Екс-співробітник карного розшуку, а зараз публічний представник ініціативи BELPOL Володимир Жигар розповідає, що ще до 2020 року міліціонери використовували в роботі можливості СОРМ. Наприклад, прослуховування дозволило визначити, де знаходиться злочинець — і група захоплення виїжджала туди на затримання.
«Є такий вид оперативних заходів, коли людину прослуховують у режимі реального часу і при цьому стежать за її переміщеннями».
Силовики, за словами екс-міліціонера, використовували прослуховування постійно.
«До 2020 року кожен співробітник-оперативник повинен був мати на руках як мінімум одну живу справу оперу обліку, в рамках якої виписується постанова на проведення оперативно-технічного заходу №2, тобто прослуховування телефонів».
Технічну частину (підключення, запис розмов) виконують співробітники ДООРД. Після отримання санкції прокурора вони проводять всі необхідні дії, фіксують всі розмови людини. Вони ж видають міліціонеру, який веде цю справу, спеціальний логін і пароль, за яким той заходить на сервер ДООРД зі спеціального комп’ютера і слухає записані розмови. Є також форма взаємодії, коли співробітник ДООРД сам прослуховує розмови і повідомляє міліціонеру, який веде справу, про якісь важливі моменти в них.
Міліціонери отримують записи у вигляді аудіофайлів, причому прослуховуються і записуються всі дзвінки без винятку. Співробітник міліції отримує логін і пароль, за допомогою яких заходить у внутрішню систему і слухає файли, які йому надав ДООРД. Він робить позначки по цих записах в спеціальному блокноті — прошитому і пронумерованому. Там вказують номери записів і хронометраж фрагментів, які потрібно долучити до справи. Після цього співробітник запитує у ДООРД ці записи на диску, їх долучають до справи.
Прослуховування не працює за ключовими словами, немає ніякого сортування. Щоб щось дістати і долучити до справи, потрібно прослухати все.
Файли в ДООРДі зберігаються «близько року», а потім видаляються. Однак записи залишаються на диску, долученому до справи.
Прослуховувати телефон однієї людини, за словами Жигаря, можна двічі по 30 днів. У виняткових випадках — до півроку, однак на це потрібна санкція Генерального прокурора.
«Превентивне» прослуховування
За словами Володимира Жигаря, у силовиків є перевірена схема, як прослухати телефон людини «профілактично», тобто коли на неї у міліції ще нічого немає. Раніше такий спосіб використовували для затримання реальних злочинців. Зараз же, переконаний Володимир, використовують у політичних справах.
«Наприклад, є глуха кримінальна справа, за якою нікого притягнути до відповідальності. Слідчий пише доручення, мовляв, за наявною інформацією така-то особа має відношення до цього злочину. Прошу щодо неї провести оперативні заходи. Всім було ясно, що ця особа не має відношення до злочину і цей папірець — це просто легалізація звукового контролю».
З Володимиром згоден і експерт з кібербезпеки Микола Кванталіані. Як приклад він наводить «справу Белта», події якої розвивалися в 2019 році.
«У суді лунали записи розмов журналістів про використання передплати на «Белту». Але записані вони були до початку слідства. Тобто людей прослуховували і зберігали матеріали».
Жигар зазначає, що слухають і самих силовиків — шукають нелояльних. Це підтверджується гучними «зливами» дзвінків міліцейських чиновників у 2020 році. Хакерське угруповання «Кіберпартизани» публікувало записи розмов тодішнього керівника мінського ОМОНу Дмитра Балаби, начальника головного управління з протидії кіберзлочинності Андрія Ковальова та інших.
Усі подробиці мого приватного життя були в матеріалах справи.
Більше про прослуховування ми дізналися після 2020 року, коли з’ясувалося, як стежили за активістами. Правозахисника Леоніда Судаленка, засудженого на 3 роки колонії і повністю відбувшого свій термін, «слухали» близько півроку.
У моєму випадку це розмови з дружиною, навіть приватні – іншими словами, все. Комп’ютер записував наші дзвінки 24 години на добу протягом шести місяців. Чи знайшли вони там щось? Ні, тому що я дорослий чоловік і не дозволяв собі говорити нічого подібного по телефону, оскільки думав, що він може бути прослуховуваний. Коли нам потрібно було обговорити щось конфіденційне, ми залишали телефони в офісі і виходили на вулицю, гуляли і розмовляли. Коли мене звільнили, мій номер знову поставили на прослуховування. І я думаю, що всіх політичних в’язнів, яких звільняють, також прослуховують. На другий або третій день (після мого звільнення – ред.) я зателефонував своєму другові; він був на дачі, і ми не бачилися три роки. А потім, коли я переїхав і проти мене було порушено нову кримінальну справу, цього знайомого викликав слідчий і запитав: «З якою метою Судаленка приїжджав до вас на дачу?»
Прослуховувалися телефони й інших правозахисників центру «Вясна», наприклад, Володимира Телепуна з Мозиря.
Розмови Степана Латипова, мешканця «Площі змін», засудженого до 8,5 років колонії, фіксувалися з червня 2020 року, затриманий він був 15 вересня.
Були опубліковані фрагменти телефонних розмов фігурантів «справи Автуховича», вироки більшості обвинувачених склали понад 10 років.
Політичний в’язень з Барановичів Станіслав Кожем’якін через загрозу переслідування збирався покинути країну — під виглядом поїздки у відпустку на море, проте через прослуховування про це стало відомо силовикам і його затримали, а пізніше засудили до трьох років колонії.
Застосування звукового контролю в Білорусі регулюється законом про оперативно-розшукову діяльність. Правозахисник Леонід Судаленко бачить проблему в недосконалості документа, а також у проблемах із законністю в Білорусі в принципі.
«З 2020 року немає сенсу говорити про законність у Білорусі, тому що ми чуємо заяви на кшталт «іноді закони не потрібні». Наша країна зараз перебуває в такому стані правової анархії, що вони можуть тлумачити її як завгодно. Бо так влаштований закон, і саме в цьому я бачу причину. <…> На суді та в матеріалах справи було виставлено на показ все моє приватне життя. Якби я розмовляв з дружиною по телефону про секс, це теж було б там, або якби я дзвонив своїй коханці. Це таємниця приватного життя, і її порушують. Таке надмірне втручання порушує таємниці — медичні, банківські, будь-які інші», — вважає Судаленко.
Екс-співробітник карного розшуку Володимир Жигар також підкреслює, що всі заходи, про які йдеться в законі про розшукову діяльність, потрібні і важливі для безпеки держави, але в тому випадку, коли дотримуються принципи законності, а не в умовах диктатури.
Телеграм? Сигнал? Max?
Щоб зберегти особисті розмови в таємниці, експерт з цифрової безпеки Микола Кванталіані радить використовувати для дзвінків месенджери. Дзвінки там також можна прослухати, але на практиці, як він вважає, це малоймовірно.
Для дзвінків і листування Кванталіані радить вибирати месенджери, що використовують технологію наскрізного шифрування, наприклад Telegram або Signal — це означає, що інформація, яка надходить від користувача до користувача, шифрується протягом усього часу, в тому числі на сервері оператора, і сам оператор не має можливості щось прочитати або почути.
Експерт зазначає, що в Білорусь «прийшов» російський месенджер Max. Він не радить ним користуватися:
«Відомий випадок автоматичного блокування користувача Max за зміст голосового повідомлення. Тобто для того, щоб це було можливо, роботу надали повний доступ до листування, він мав можливість транскрибувати».
Володимир Жигар також зазначає, що слуховий контроль в основному стосується мобільного та стаціонарного зв’язку. Зміст розмов у месенджері, за його словами, силовики можуть прослухати тільки попередньо встановивши на телефон людини шпигунське програмне забезпечення.
Складно назвати використання шпигунського софту масовим явищем, проте підтвердження поодиноких випадків є. Шпигунську програму виявили на телефоні у редакторки російського видання «Медуза» Галини Тимченко в 2023 році, а пізніше — в телефонах декількох інших активістів, зокрема з Білорусі, наприклад — таким чином стежили за політиком Андрієм Санніковим і журналісткою Наталією Радіною.
Авторка: Олександра Шакова
Джерело: Медіазона
