Можна втекти, але не можна сховатися. Бункери XXI століття або де сховатися в разі війни

Повномасштабна війна Росії проти України триває вже кілька років. Молдова і країни Балтії регулярно отримують погрози від Кремля, які порушують питання про те, наскільки країни готові забезпечити цивільну оборону свого населення. Наразі в Молдові в разі воєнного конфлікту притулки дозволили б укрити тільки 3,5% населення країни, в Литві – близько 54% населення.

Видання ZDG розповідає про поточну ситуацію в галузі цивільного захисту в Молдові, Україні, Литві та Фінляндії, яка багато в чому може послужити прикладом.

Типи сховищ

У Молдові існує кілька видів захисних укриттів. Перший тип – це сховища цивільного захисту, розташовані при економічних агентах. Це спеціально обладнані приміщення при підприємствах або урядових організаціях.

Як пояснює Дмитро Вієру, очільник Головного управління превенції при Генеральному інспектораті з надзвичайних ситуацій (ДІНС), “більшість із них оснащено різноманітними системами захисту, включно із системами примусової вентиляції та генераторами”.

Дмитро Вієру, голова Головного управління із запобігання надзвичайним ситуаціям ДСНС. Фото: Ziarul de Gardă

Другий тип сховищ – це прості укриття (протирадіаційні) або поглиблені конструкції, які за необхідності можуть бути переобладнані в захисні..

“Умови в них простіші, тому вони мають бути оснащені дверима, а в разі виникнення надзвичайної ситуації такі укриття трансформуються. Якщо вікна розташовані нижче рівня захисту, то вони протягом кількох годин засипаються мішками з піском”, – зазначає Дмитро Вієру.

ДСНС склав карту з адресами сховищ на території країни. Серед них – підвали, парковки та підземні переходи, а також деякі захисні споруди.

Фантомні сховища та споруди, перетворені на погреби

 

Журналісти ZdG відвідали кілька притулків, збудованих за радянських часів, щоб дізнатися, в якому вони стані і наскільки добре обладнані.

Притулок на вулиці Михайло Когелничану в Кишиневі зустрів непроглядною пітьмою. Вхід до споруди перекритий двома металевими дверима, за якими знаходяться сходинки, що ведуть до інших, уже іржавих і броньованих дверей.

Вхід до притулку на вулиці Михайла Когелніцеану в Кишиневі. Фото: Ziarul de Gardă

Захисна споруда, яка призначалася для жителів району, зараз перебуває в жалюгідному стані. Зі стелі небезпечно звисають електричні дроти, а на підлозі розкидані труби, коробки, відра і старі стільці.

За словами одного з місцевих жителів, кілька десятиліть тому притулок був у гарному стані.

“Була вода, електрика, обладнання для вентиляції повітря, великі насоси. Був пісок, усе було підготовлено, і були бочки з водою… Я тут із 72-го року, тоді ще був ЖЕК (Житлово-експлуатаційна контора – радянська установа, відповідальна за утримання колективних жител, прим. ред.). Вони приходили, фарбували, оновлювали щось. Але після 91-го мотори демонтували, вкрали. Коли тут жили люди, хтось зберігав банки з компотами, хтось – соління, хтось – картоплю”, – згадує місцевий житель.

У сховищі також є запасний вихід, що веде в сусідній двір.

На вулиці Влайку Пиркелаб журналісти виявили іншу захисну споруду, вхід до якої виявився справжнім випробуванням, оскільки вона була частково перекрита фундаментом будинку, збудованого над цією спорудою.

Вхід до притулку на вул. Влайку Пиркелаб у Кишиневі. Фото: Ziarul de Gardă

За дверима зустріла “стіна” з павутиння і круті вузькі сходинки, місцями зруйновані. Усередині дві кімнати: в одній ми виявили іржаві труби і дроти, а в іншій – мішки з подрібненим пінопластом. У коридорі металеві, іржаві двері. Коридор веде до запасного виходу, який зараз завалений сміттям.

Мешканці найближчого району розповіли нам, що не заходили до сховища вже багато років, і це не дивно, зважаючи на те, в якому воно стані.

А ось одну з таких споруд на вулиці Александру чел Бун мешканці відремонтували після кількох затоплень. Як розповіла сусідка, тепер приміщення використовують як склад і льох.

Сходи, що ведуть до притулку на вул. Александру чел Бун у Кишиневі. Фото: Ziarul de Gardă

Назад у СРСР

Хоча було досить складно знайти притулок, що функціонує, журналістам ZDG все-таки вдалося відвідати подібне укриття. Він був побудований 1974 року і призначався для укриття співробітників Міністерства праці та соціального захисту. Місткість сховища – до 150 осіб. Зараз він перебуває у віданні Головного управління з адміністрування будівель Уряду Республіки Молдова (DGACG).

Відвідування цього притулку стало справжньою подорожжю в часі з пунктом призначення – “Радянський Союз”.

Споруда розташована приблизно на 10 метрів під землею. Двері залізні та броньовані.

Сходи, що ведуть до сховища цивільного захисту, яке перебуває у віданні DGACG. Фото: Ziarul de Gardă

Сховище під’єднане до світла, водопостачання, телефонної мережі, має котельню на поверхні, через яку воно під’єднане до опалення, а також систему вентиляції з фільтрами і двома моторами. За словами Андрія Тома, голови 6-го управління DGACG, у разі вимкнення електроенергії вентиляція може бути запущена вручну.

Крім того, сховище оснащене резервуарами з водою, зокрема питною, накопичувальними туалетами, ліжками та іншими меблями, а також гумовими протигазами, хоча невідомо, чи не закінчився в них термін придатності. “Я ніде не бачив документа, де було б зазначено, що в них є термін”, – пояснив Андрій Тома. У сховищі також є запасний вихід, що веде в сусідній двір.

Тільки 40% притулків у Молдові функціональні

 

У 2025 році в Молдові нарахували 754 захисні споруди. Із них 284 – це цивільні сховища, а 470 – протирадіаційні укриття.

Однак, лише близько 350 сховищ вважаються функціональними, тобто в них є мінімальні елементи, такі як герметичні двері, вільний доступ, природна або механічна вентиляція з фільтрацією і можливість короткострокового використання.

За більш ніж три роки війни біля кордонів Молдови стан цивільних захисних споруд не змінився.

“Є кілька густонаселених міст: муніципалітети Кишинів, Бєльці, Кагул, Оргеї, тобто кілька великих населених пунктів, у яких зосереджено більшість великих економічних агентів. Основу будівництва захисних споруд складають самі заводи і підприємства“, – заявив Дмитро Вієру, голова ДІНС;

Загальна місткість усіх 754 об’єктів – близько 127 тисяч осіб, з яких у підготовлених і частково підготовлених укриттях можуть розміститися лише 83 тисячі осіб. Перепис населення за 2025 рік, однак, нарахував близько 2,4 млн осіб. Таким чином, лише 40% сховищ у країні є функціональними, а їхня місткість дала б змогу вкрити лише 3,5% населення в разі воєнного конфлікту.

А в сільській місцевості населення в разі надзвичайної ситуації зможе сховатися тільки в льохах своїх будинків. Наразі зареєстровано близько 680 000 таких льохів і укриттів по всій території Республіки Молдова.

Павло Хоря, експерт з питань безпеки з WatchDog, зазначив, що Молдова не в змозі забезпечити притулками всіх цивільних.

“У цьому питанні влада впродовж часу – і я говорю не тільки про нинішній уряд – не займалася належним управлінням або обслуговуванням цих сховищ цивільного захисту.

На жаль, немає точного обліку: який їхній стан, у якому вони вигляді, чи придатні вони взагалі для прийому громадян під час надзвичайної ситуації”, – пояснив Павло Хоря.

Павло Хоря, експерт із безпеки від WatchDog. Фото: Ziarul de Gardă

Варто зазначити, що, за даними Міністерства оборони, у період із лютого 2022 року до червня 2025 року понад 20 дронів і ракет несанкціоновано порушили повітряний простір Республіки Молдова. Десять із них упали на територію країни.

Ситуація з укриттями та бомбосховищами в Україні

З початку повномасштабного вторгнення Росії, ракетні та “шахедні” ночі в Україні стали регулярними. Через три з половиною роки повномасштабної війни складно знайти хоча б одне місто на всій території країни, яке б не піддавалося атакам. Найнебезпечніше людям, які живуть уздовж лінії фронту – туди долітає буквально все – від артилерії до всіх видів ракет і дронів. При цьому кардинально поліпшити ситуацію з наявністю і доступністю якісних бомбосховищ досі не вдалося, незважаючи на те, що на облаштування укриттів і сховищ у багатьох містах регулярно виділяють чималі кошти.

У країні розроблено окрему стратегію розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту на період до 2034 року.

Створено навіть низку сервісів, як, наприклад, карти притулків і укриттів, або переліки доступних для того, щоб сховатися від обстрілу місць. На них відзначені навіть доступні для людей з інвалідністю укриття.

У багатьох містах, особливо тих, що знаходяться в безпосередній близькості до лінії фронту, встановлюють мобільні укриття біля магазинів, ринків, зупинок громадського транспорту. При цьому в столиці Києві їх досі не встановлюють. Як повідомляло Hromadske, суперечка виникла між столичною міською держадміністрацією та військовою адміністрацією. Київська міська державна адміністрація заявила, що столична влада не має права вводити мобільні укриття в експлуатацію без змін у законодавстві. Водночас Київська міська військова адміністрація відкинула такі заяви. Питання поки що так і не вирішене.

Мобільне укриття в Запорізькій області. Ілюстрація: Запорізька ОВА

На кінець 2024 року в Україні зареєстровано приблизно 62 655 об’єктів цивільного захисту. А саме:

• 19 541 – спеціалізованих укриттів і споруд подвійного призначення,
• 42 000 – найпростіших укриттів (переважно підвали будинків).

Ці споруди здатні укрити близько 50% населення країни.

Ситуація в прифронтових містах Донбасу

Найскладніша ситуація з притулками в містах поблизу лінії фронту, куди долітає широкий “асортимент” російської зброї. Розглянемо на прикладі міста Слов’янська Донецької області, оскільки від міста до міста ситуація практично не відрізняється.

На липень 2025 року в населеному пункті, що розташований менше ніж за 30 км від лінії фронту, укриття розраховані на 26 700 осіб. Таку інформацію виданню “Новости Донбасса” надала Слов’янська міська військова адміністрація у відповідь на запит. При тому, що, за словами міського голови Вадима Ляха, у місті та прилеглих селах проживає близько 56 тисяч осіб. Тобто міські укриття наразі можуть одночасно вмістити приблизно половину населення. Але при цьому, в загальне число входять:

• лише одне протирадіаційне капітальне сховище, яке може вмістити 50 осіб;
• захисні споруди цивільного захисту на 16 тисяч людей;
• 14 мобільних укриттів на 250 осіб;
• решта 58 – це найпростіші укриття ще для майже 10 тисяч.

Будівництво укриття в Слов’янську у 2023 році. Фото: Facebook/ Вадим Лях

У міській адміністрації підкреслюють, що на території Слов’янської громади є ще близько 15 тисяч приватних будинків з підвалами, де можуть сховатися 45 тисяч осіб. Але, такі підвали не є справжніми сховищами і не надають людям належного ступеня захисту, так само як і найпростіші укриття – підвали багатоповерхівок. Проблема ще й у тому, що сховавшись у підвалі, люди можуть опинитися буквально “похованими” під завалом, якщо на будинок припаде пряме попадання.

Підземні школи в прифронтових містах

В умовах війни Україна реалізує одну з найбільших освітніх програм останніх років – будівництво підземних шкіл у прифронтових регіонах. До вересня 2025 року планується завершити зведення 139 таких об’єктів, особливо в найбільш постраждалих областях, де звичайне навчання стало неможливим через постійні обстріли.

Підземні школи оснащують сучасними інженерними системами: вентиляцією, автономним електропостачанням, санітарними вузлами та зв’язком, що дає змогу дітям продовжувати офлайн-навчання навіть під час тривоги чи атаки. Однак практика впровадження таких проєктів показує, що покрити потреби всіх дітей фізично неможливо.

Наприклад, у Харкові, як підрахувало видання “Новости Донбасса”наразі підземні школи можуть приймати 3200 учнів, а після відкриття ще трьох підземних закладів (на 2500 місць) зможуть навчатися вже приблизно 5700 учнів. За даними міськради, у 2024/2025 навчальному році в Харкові навчалися 100 тисяч дітей, тобто відсоток школярів, які отримають можливість відвідувати саме підземні школи цього року, становитиме близько 5,7%.

Плюси підземних шкіл: по-перше, це безпека, з повноцінним протирадіаційним захистом і кількома евакуаційними виходами. По-друге, повертається живе спілкування і соціалізація дітей. По-третє, зберігається якість освіти: лабораторні роботи, групові заняття та додаткові активності, неможливі в онлайн-форматі.

Мінуси цього масштабного проєкту: по-перше, вартість будівництва істотно перевищує витрати на звичайні школи через вимоги до безпеки та складність інженерних систем. По-друге, фізично охопити всіх дітей неможливо – більшість учнів на сході та півдні країни все одно продовжать навчання онлайн, у гібридних або переобладнаних укриттях. По-третє, відзначаються фінансові та корупційні ризики, пов’язані з тендерами та завищенням цін. Крім того, частина батьків і дітей важко переносить постійне перебування під землею з психологічної точки зору, трапляються протести мешканців проти будівництва, як, наприклад, у Херсоні.

Литва: притулок вистачить половині населення країни

У Литві притулків не вистачає: за даними на травень 2025 року, в наявних притулках країни могли б сховатися близько 1,5 млн осіб – або 54% населення країни, розповідає Нова Газета Балтия.

Влада країни визнає брак притулків і вживає деяких заходів. Так, з 2023 року в Литві набув чинності закон, за яким нові громадські будівлі, розраховані на одночасне перебування понад 100 осіб, а також багатоквартирні будинки заввишки понад п’ять поверхів мають бути обладнані притулками. Самоврядуванням у кілька раундів виділяють фінансування на модернізацію притулків – востаннє МВС виділило на ці потреби 4 млн євро в травні цього року. Гроші самоврядування можуть витратити на встановлення додаткових евакуаційних виходів і захисних віконних панелей, реконструкцію вентиляційних систем, встановлення електрогенераторів і посилення конструкцій.

Загалом у Литві зараз 6453 притулки. У 2024 році їх було набагато менше – 3310. Більшість сховищ – укриття третього рівня, розраховані на захист до п’яти годин. МВС країни прагне до того, щоб цього року 40% притулків досягли другого рівня захисту – тоді в них можна сховатися до 24 годин. Невелика частка сховищ у категорії першого рівня і забезпечують захист на 72 години.

Після початку повномасштабної війни в Україні в Литві перевірили укриття на придатність до використання. У містах з’явилося більше об’єктів зі спеціальними наклейками. Влада створила карту притулків, на якій видно найближче укриття для кожного жителя, – вона виявилася насиченою точками.

Потенційними притулками стали підземні переходи, парковки, і навіть громадський туалет на вільнюському автовокзалі.

Укриття в громадському туалеті на вокзалі Вільнюса. Фото: Новая Газета.Балтия

Утім, у суспільстві лунає критика системи обладнання притулків: зокрема, є сумніви, наскільки зазначені притулки в реальності можуть забезпечити захист і на який термін: виникли сумніви, чи достатньо приклеїти наліпку “притулок” на об’єкти, що існують роками. Мешканці також скаржаться, що до деяких об’єктів, відмічених як притулки, вони не мають доступу – наприклад, притулками стали підземні паркінги, доступ до яких мають лише власники паркувальних місць.

Проте, за словами експерта з безпеки з WatchDog Павла Хоря, у Молдові, яка перебуває в безпосередній близькості від воєнного конфлікту, люди не тільки не знають, куди їм сховатися, а й як поводитися в разі небезпеки, на відміну від громадян Балтійських країн.

“Не було розроблено навіть якихось брошур або інформаційних кампаній для громадян щодо того, як їм слід діяти в разі потенційної загрози. Наприклад, я бачив, як у країнах Балтії випускали брошури, де було вказано, що робити в перші 48 годин: бути готовими, мати мінімальний запас продуктів, що не псуються, води та медикаментів у разі нападу або загрози життю.

Також у країнах ЄС діють системи раннього оповіщення, наприклад, у Румунії існує система RO-Alert. Йдеться про випадки, коли в повітряний простір Румунії потрапляли невідомі дрони або безпілотні літальні апарати. Люди, які перебували на їхній передбачуваній траєкторії, отримували попередження про можливу небезпеку”, – розповів експерт.

Фінляндія та її система цивільного захисту

Одна з країн, яка може послужити прикладом у сфері безпеки, це Фінляндія. У країні налічується близько 50 500 притулків цивільного захисту, розрахованих приблизно на 4,8 мільйона осіб. Найбільша кількість місць у притулках по відношенню до чисельності населення зосереджена в регіонах Гельсінкі і Пірканмаа.

“Фінляндія прагне захищати життя і здоров’я цивільного населення в будь-яких ситуаціях, що стосуються безпеки… Сховища цивільного захисту забезпечують захист, наприклад, від вибухів і осколків, обвалення будівель, ударних хвиль, а також від радіації та небезпечних речовин”, – заявила для ZdG Аннукка Юліваара, заступниця генерального секретаря Комітету безпеки Фінляндії.

Згідно з Міністерством внутрішніх справ Фінляндії, законодавство вимагає будівництва притулку цивільного захисту для будівлі або групи будівель на одній ділянці, якщо їхня площа перевищує 1200 м² і їх використовують як постійне житло, місце роботи або постійно зайняті в інший спосіб.

Так, у Гельсінкі налічується близько 5500 сховищ цивільного захисту з приблизно 900 000 місць. Цієї кількості достатньо, щоб укрити не тільки місцевих жителів, а й туристів, які перебувають у місті. Репортерка ZdG відвідала бункер Merihaka в Гельсінкі. Його місткість становить 6000 осіб, і він являє собою справжній мініатюрний світ, побудований у скельному шарі.

Двері в притулку. Фото: Ziarul de Gardă

За словами Ніни Ярвенкюля, фахівчині з комунікацій у Helsinki City Rescue Department, будівництво бункера було завершено 2003 року. Притулок оснащений ліжками, умивальниками та столами.

Нині бункер використовується як зона відпочинку: у ньому є спортивні майданчики, парковка, дитячий майданчик, а також кафе, куди місцеві жителі із задоволенням приходять провести вільний час.