Нюанси продажу частки в ТОВ іншому учаснику

Продаж частки співзасновнику виглядає простішим, ніж продаж третій особі. Товариство залишається “у своєму колі”, ціна часто узгоджена ще на кухні за кавою. Але процедура все одно підпорядкована чітким нормам закону, і відступ від них коштує дорого.

Що каже закон про ТОВ

Основний документ тут — Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Саме він у статтях 20–21 визначає, як відчужується частка, коли діє переважне право інших учасників і які умови обов’язкові для дійсності угоди. Перш ніж заглиблюватися у деталі, варто зазначити: питання корпоративних угод — це та сфера, де самостійність часто виходить боком, тож краще звернутися за консультацією в адвокатське об’єднання, і тоді спеціалісти здатні одразу зняти половину ризиків ще на етапі підготовки документів. Звучить логічно, чи не так?

Головна особливість продажу частки саме іншому учаснику — товариство як юридична особа практично не бере участі в угоді. Статутний капітал не зменшується, жодних “вихідних” виплат ТОВ не нараховує. Гроші й частка переходять безпосередньо від продавця до покупця.

Переважне право: чи актуальне воно тут

Логічне запитання — навіщо переважне право, якщо покупець сам є учасником? Насправді закон формально не звільняє від цієї процедури автоматично: переважне право виникає у інших учасників, коли частка продається за межі кола, узгодженого статутом. Якщо покупцем виступає один із співзасновників, а решта учасників не заперечують — конфлікту немає. Але якщо в товаристві троє й більше учасників, а частку хоче придбати лише один із них, інші зберігають право пропорційно скористатися своєю часткою в купівлі, якщо статут прямо не виключає цю норму для операцій “усередині” товариства.

Ось так, перед тим як укладати договір, варто перевірити статут. Деякі товариства прописують спрощений порядок для угод між учасниками — без повідомлення й очікування місяця. Інші, навпаки, зберігають загальний порядок для всіх випадків продажу.

Порядок повідомлення та строки

Якщо статут не містить спрощеної процедури, діє загальний алгоритм.

• Учасник, який планує продати частку, письмово повідомляє про це товариство та кожного з інших учасників — із зазначенням ціни, розміру частки та інших істотних умов.
• Інші учасники мають право надіслати письмову згоду на використання переважного права протягом строку, визначеного статутом. Якщо статут мовчить — застосовується строк у тридцять днів з дня отримання повідомлення.
• Якщо ніхто з учасників не скористався правом у визначений строк — частка може продаватись на умовах, вказаних у повідомленні, будь-якому з учасників або третій особі.

Пропуск цього кроку — типова помилка, яка згодом дає підстави для оскарження угоди в суді іншими партнерами. Тому навіть коли всередині компанії “все домовлено на словах”, формальне повідомлення варто зробити письмово, з підтвердженням вручення.

Оцінка вартості частки

Закон не зобов’язує проводити незалежну оцінку частки при продажу між учасниками — сторони вільні визначити ціну самостійно. Утім, оцінка корисна з кількох практичних причин:

• вона фіксує ринкову вартість на випадок майбутнього спору між колишніми партнерами;
• допомагає обґрунтувати ціну перед податковою у разі значного відхилення від номінальної вартості частки;
• слугує орієнтиром, якщо частка передається не за грошові кошти, а в рахунок зустрічних зобов’язань.

На практиці для невеликих ТОВ найчастіше беруть за основу вартість чистих активів, пропорційну розміру частки, підтверджену фінансовою звітністю або довідкою бухгалтера.

Договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі

У тексті обов’язково прописати розмір частки, її номінальну вартість, ціну продажу, строки й порядок розрахунків. І окремо — підтвердження, що частка оплачена повністю. Це не формальність: продати можна лише те, що вже сплачено, частину неоплаченої частки закон відчужувати не дозволяє.

Підписали договір — далі акт приймання-передачі. Невеликий документ, але саме він фіксує момент, коли частка фактично перейшла новому власнику. Якщо оплата йде частинами, цей папірець стане чи не головним доказом у разі спору.

Нотаріальне посвідчення стає наступним кроком. Договір купівлі-продажу частки завіряється у нотаріуса. До речі, той самий нотаріус часто одразу подає документи на реєстрацію змін — зручно, два кроки за одне відвідування.

Корпоративний договір

Діє в товаристві корпоративний договір? Тоді угода купівлі-продажу має вписуватися у його рамки. А рамки бувають різні: заборона продажу без згоди всіх партнерів, право на спільний продаж (tag-along), опціони на викуп. Порушили умови — угода автоматично не стане недійсною, але позов від постраждалого партнера цілком реальний.

Реєстрація змін у ЄДР

Далі — Єдиний державний реєстр. Новий склад учасників і перерозподіл часток вносять за правилами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Подати пакет документів може або нотаріус, який щойно посвідчив угоду, або державний реєстратор — за заявою від уповноваженої особи товариства. І поки реєстрація не завершена, покупець для третіх осіб формально ще не учасник.

Податкові наслідки для продавця

Продаж частки — це оподатковуваний дохід. Якщо покупцем є юридична особа, вона виступає податковим агентом і самостійно утримує з виплати ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%. Якщо ж частку купує фізична особа (тобто інший учасник-фізособа), продавець самостійно розраховує інвестиційний прибуток (різницю між доходом від продажу та документально підтвердженими витратами на придбання частки), подає річну декларацію до 1 травня наступного року та сплачує податки самостійно.

Ну що ж, схема виглядає впорядкованою — але саме тому, що кожен крок у ній прописаний законом, а не залишений на розсуд сторін.