Від безпеки до стеження: як відеоспостереження в Білорусі перетворилося на інструмент репресій
«Складається рапорт, що в рамках роботи системи Kipod було виявлено громадянина, який перебував на проїжджій частині. Інформація надсилається до СК, там відразу дають хід цій справі: за людиною приїжджають, затримують, визнають підозрюваним», — так Володимир Жигар з BELPOL описав «співучасть» камер відеоспостереження в репресіях проти білорусів, які протестували в 2020 році.
За 5 років Білорусь обросла майже 60 тисячами камер, і це ще не кінець. «Медіазона» розповідає, з чого все починалося і як працює система компанії Synesis, яка «посадила» тисячі білорусів за протести.
60 тисяч камер за п’ять років
У 2019 році в Білорусі було встановлено менше 100 камер, підключених до «системи моніторингу громадської безпеки». У 2020-му таких камер стало вже 700 (515 з них — у метро), до 2024 року — 35 тисяч. За даними на весну 2025 року — вже 60 тисяч камер. Олександр Шатров, один з керівників компанії Synesis — компанії-розробника платформи розпізнавання облич Kipod — у 2019 році говорив, що у планах фірми підключити до системи 360 тисяч камер за п’ять років.
У червні 2025 року стало відомо, що МВС має намір витратити на камери ще щонайменше 660 тисяч доларів.
Почали з хокею
Єдина система відеоспостереження почала формуватися в Білорусі перед Чемпіонатом світу з хокею в 2014 році. За рік до нього, в листопаді 2013 року, Олександр Лукашенко підписав указ № 527 «Про питання створення та застосування системи відеоспостереження в інтересах забезпечення громадського порядку».
Текст документа недоступний повністю, на Національному правовому порталі опубліковано лише витяг з нього. Документом Лукашенко постановив створити в Білорусі «систему відеоспостереження за станом громадської безпеки (далі — система відеоспостереження), що складається із засобів системи відеоспостереження, каналів зв’язку, що використовуються для передачі зафіксованої інформації, обладнання, що використовується для прийому, обробки та зберігання зафіксованої інформації, та іншого обладнання, що використовується для забезпечення функціонування системи відеоспостереження».
Користуватися системою дозволили МВС, КДБ, ОАЦ, МНС, ДПК і ДМК, Службі безпеки президента.
Документ визначив сотні об’єктів, які повинні бути оснащені камерами: всі мінські автовокзали, станції метро, жваві підземні переходи, будівлі районних адміністрацій, великі готелі, спортивні споруди тощо.
З роками встановлення камер стане обов’язковим для бізнесу (кафе, магазини тощо), за розпорядженням виконкомів камери встановлять на в’їздах і виїздах з міста, зупинках, заправках, поблизу меморіалів і пам’ятників, у кафе, барах, магазинах, школах та адміністративних будівлях.
У 2021 році Мінміськвиконком опублікував рішення, в якому перерахував понад 1000 об’єктів, які повинні бути обладнані «засобами системи відеоспостереження за станом громадської безпеки». Підстава для такого рішення — все той же указ Лукашенка № 527. Такі рішення прийняли й інші обласні виконавчі комітети.
Кишеньковий тендер для системи
У 2017 році з’являється РСМОБ — республіканська система моніторингу громадської безпеки. Лукашенко видав указ про її створення. У ньому перераховано комплекс обладнання, задіяного в моніторингу: камери відеоспостереження за громадською безпекою, локальні системи відеоспостереження, різні спеціальні детектори, канали зв’язку єдиної республіканської мережі передачі даних, програмна платформа системи моніторингу, апаратний комплекс республіканського центру обробки даних (РЦОД) та інше.
Для управління цією системою потрібен був технічний оператор. У 2018 році в тендері на цю позицію перемогла компанія «24×7 Паноптес» — дочірня структура компанії Synesis, яка створила Kipod.
Ініціатива BELPOL вказувала в розслідуванні, що серед власників компанії — дружина так званого «гаманця Лукашенка» Олексія Олексіна Інна, а також ТОВ «Енерго-Оіл-Інвест», що належить подружжю. Глава «Паноптеса» — колишній силовик Олексій Книш (який став главою компанії незадовго до тендеру).
У лютому 2022 року держава змінила оператора РСМОБ — замість Synesis ним став «Белтелеком».
Як використовують Kipod
Kipod — платформа на основі штучного інтелекту та Big Data, на базі якої і працює РСМОБ. За допомогою цієї системи силовики можуть розпізнавати обличчя та номери машин. Програму використовували, щоб виявляти учасників протестів, через це Synesis потрапила під європейські санкції.
Компанія намагалася судитися з ЄС, проте позов був відхилений. У компанії заявляли, що їхній флагманський продукт не використовується для пошуку протестувальників, але суд вирішив інакше. Використання Kipod для пошуку з такою метою підтверджують, зокрема, і «злиті» в 2020-21 роках розмови високопоставлених силовиків.
Силовики говорили про те, як можна розшукувати протестувальників за допомогою відеоспостереження, а також обговорювали, що на протестах потрібно знімати обличчя.
У розпорядженні ініціативи BELPOL є розмова Максима Свирида, екс-начальника ГУУР МВС, і Сергія Ушакова, начальника УУР ГУВС Мінміськвиконкому. Вони обговорюють якогось Балбуцького, міліціонера-фахівця з роботи з Kipod. Він за допомогою системи шукав місцезнаходження Миколи Дедка, за одягом і обличчям.
Опубліковано також записи з нагрудних реєстраторів міліціонерів, які брали участь у придушенні протестів 2020 року. Там лунають фрази: «Лисого знімайте, ми цих зняли» і так далі.
За словами екс-співробітника карного розшуку Володимира Жигаря (зараз представника BELPOL), незважаючи на те, що система Kipod запрацювала з 2018 року, рядові співробітники міліції якщо і чули про неї, то часто не мали можливості нею користуватися.
Жигар розповідає, як виглядало затримання людини, яка привласнила собі чужий телефон:
«Треба було отримати запис зі звичайної камери спостереження, після чого все переглянути самому, знайти кадр, на якому людина максимально добре видно, роздрукувати його і ходити «по місцевих кублах» показувати це фото».
Зараз, за словами Володимира, багато кримінальних справ за участь у протестах було розпочато завдяки аналізу відеозаписів за допомогою Kipod. У 2021 році співробітників міліції спеціально навчали роботі з нею.
«Силовики накопичили тисячі записів, мільйони гігабайт. Людину за відео ідентифікували — складається рапорт про те, що в рамках роботи системи Kipod було встановлено такого-то громадянина, який перебував на проїжджій частині. Збирається інформація, яка не вимагає спілкування з цією людиною. Матеріал збирають дуже швидко, п’ять-шість папірців. Їх направляють до СК, там відразу дають хід цій справі: за людиною приїжджають, затримують, визнають підозрюваним, допитують, проводять процесуальні дії — все, це старт. Далі дивляться його техніку, контакти, якісь зв’язки, щоб чимось заповнити цю справу. Але старт — це саме ототожнення людини через систему Kipod», — описує Жигар алгоритм дій міліції.
За необхідності силовики можуть отримати доступ до відео не тільки з камер, встановлених, наприклад, на станціях метро або вулицях, але й до відео з камер на приватних об’єктах. Міліціонер приходить в кафе/магазин/житловий комплекс, домовляється з охороною, переглядає записи, і якщо знаходить «щось цікаве» — оформляє постанову про вилучення файлів.
«Увімкнули запис, запитали: “Впізнаєш себе?”». Записи з камер у кримінальних справах
Алгоритм роботи міліціонерів з Kipod простий: в систему завантажують файл і дають команду проаналізувати відео та присутніх на ньому людей. У платформу інтегрована база паспортів білорусів, система показує відсоток схожості.
Налаштування РСМОБ дозволяють синхронізувати записи з декількох камер — вони будуть показувати відео, зроблені в один і той же час. Так можна простежити маршрут людини. За відеокамерами в метро вирахували, наприклад, анархіста Миколу Дедка — після п’яти місяців у підпіллі.
Кіпод мене спалив, я не знаю, як саме. Але ясно, що, незважаючи на бейсболку і маску, вони мене розпізнали. Як ми знаємо, алгоритм вже мав дані про ходу, одяг, вуха, відкриті очі та відкриті ділянки обличчя. Після цього залишилося лише питання техніки. За допомогою камери на станції метро «Магілевська» вони відстежили мене до моєї домашньої адреси», — розповів Дедок в інтерв’ю каналу «Жизнь-Малина».
За мінчанином Євгеном Баровським прийшли через кілька днів після участі в протестному марші, силовики знайшли його за відео з камер спостереження в районі станції метро Пушкінська.
— На виході з магазину скрутили п’ятьох людей. Вдарили, я впав — вже погано пам’ятаю. Щось кричали, поклали на підлогу в мікроавтобусі біля бічних дверей — всю дорогу я там і лежав. Один був опер без маски, ще четверо в балаклавах. Ну і почали вибивати свідчення прямо там:
— Даю тобі дві секунди на відповідь: в якому місці перекривав дорогу?
— Ніде не перекривав…
І в цей момент завдають удару. По тілу, по ногах, всі сині потім були.
Баровського та ще трьох осіб звинуватили в тому, що вони намагалися відбити протестувальника у силовиків у районі метро Пушкінська. Потерпілими у цій справі визнали сімох омонівців. Мінчанина засудили до 4 років колонії.
Учасників «хороводної справи» в Бресті, за якою засудили понад 140 осіб, знаходили, зокрема, за допомогою камер відеоспостереження.
«Кажуть, що людей туди спеціально повели. Там встановлені хороші міські камери відеоспостереження і можна потім добре розрізняти обличчя по відео», — згадувала про той день брестчанка Поліна Лешко. Про камери їй на допиті сказав слідчий. Пізніше Лешко засудили до домашньої хімії за участь у протестах. У прес-релізі про «заворушення» 13 вересня 2020 року в Бресті МВС показало саме відео з вуличної камери.
Якова Шафаренка, який провів у колонії майже п’ять років, також знайшли за відео з протестів: після затримання запис йому показали в ІТТ.
– На третій день в ІТТ зайшли троє в цивільному, завели в кабінет. Один відкрив ноутбук, увімкнули запис з протестів: з трьох метрів крупним планом, як я замахуюся. Запитали: «Впізнаєш себе?» І відразу: «Пиши». Ніякого адвоката. Дали аркуш і ручку — я написав пояснення, вони забрали, ні протоколу, ні копії мені не дали. Повернули в камеру, а ще через три доби перевезли в СІЗО, — розповів брестчанин в інтерв’ю «Белсат».
Брестського вчителя Андрія Салапуру знайшли більш ніж через три роки після протестів, за відео, яке зняв хтось у натовпі. Андрій на ньому був досить чітко видно. Хто його зняв — брестчанин не знає.
«Стою, знімаю окуляри, це фіксує камера. Мені тоді дали 15 діб». Камери-доносники
Відеоспостереження з розпізнаванням облич на вулицях ускладнює життя і тим, хто за політичними мотивами засуджений до домашньої хімії. Джерело «Медіазони» розповіло, що при постановці на облік після суду всіх засуджених фотографують, щоб внести в базу. Якщо людина з «бази» потрапить на камеру в недозволений час, повідомлення про це буде автоматично відправлено інспектору. За порушення засуджений може бути покараний арештом, за три порушення хімію замінять на колонію.
Білоруска Катерина опинилася в камері через те, що поза своїм розкладом на домашній хімії поїхала з дитиною до стоматолога і зайшла на пошту, де її і «помітила» камера. Білоруска повернулася додому, і того ж дня з нею зв’язалася інспекторка з міліції.
«У неї було невелике відео, де я стою, на півхвилини знімаю окуляри, і це миттєво фіксує камера. Мені тоді дали відразу 15 діб».
Катерина уточнює, що якість зображення була достатньою, щоб впізнати людину.
З розповідей інших «хіміків» вона згадує, що всі засуджені знають про камери, але яка саме камера може «зрисувати» — незрозуміло, немає списку об’єктів. Вираховували «досвідченим шляхом»: комусь оформили порушення після того, як зафіксували в якомусь магазині — «ок, тепер всі знають, що туди краще не ходити».
Ще одного білоруса на домашній хімії під час шляху додому поза встановленим часом зняла камера в метро, тоді його теж відправили в ІТТ на Окрестина.
Після цього він став заходити в транспорт, ТЦ і магазини тільки опустивши голову, в масці і капюшоні. На зустрічах у міліції засуджені до домашньої хімії обговорювали між собою різні випадки — когось камера зафіксувала в підземному переході, когось — на заправці «Беларуснефти» на з’їзді з кільцевої дороги і т.д.
Авторка: Олександра Шакова
Джерело: МЕДІАЗОНА
