Найважливішими цілями для українського наступу, на думку союзників, є Мелітополь і Маріуполь, іншими (другорядними) можуть бути Перекопський перешийок (блокування шляхів евакуації російського угруповання до Криму) та Донецьк (загроза оточення міста).
ЗСУ почали успішно застосовувати багато переданих західними союзниками озброєнь. Якщо вірити повідомленням преси, на початку березня ЗСУ могли вперше використовувати авіабомби JDAM і американські дрони Switchblade-600. При цьому уряд України запросив США касетні авіабомби MK-20 Rockeye.
Як вважає експерт, українське командування поспішає з наступом, і почне його, навіть не маючи всієї необхідної зброї, бо існують побоювання, що деякі союзники вирішать, що війна зайшла в глухий кут, і будуть орієнтуватися більше на переговори з росіянами, ніж на допомогу Україні, щоб вона перемогла.
Ледь не щодня нам говорять про масштабний наступ ворога, який, нібито, розпочався. Або ні. Втім, найбільше цікавить інше — а що ЗСУ?
Звільнення Криму наближається завдяки Збройним силам України і триває підготовка кадрового резерву для півострова, який потрібен буде після його деокупації.
Звільнення після 2,5 місяців околиці — села Циркуни, звідки росіяни завдавали масованих ударів по Харкову — дозволило місту перевести дух. Натомість для деокупованих Циркунів почався новий етап в історії,
Сотни тысяч убитых и раненых, миллионы поломанных судеб, города, стертые с лица земли, более 20 тысяч административных и уголовных дел против несогласных с войной россиян, самая массовая эмиграция из России за всю ее современную историю и наконец — превращение страны в главного мирового агрессора и изгоя.
Обстріли, зруйновані будинки й інфраструктура, поранені та загиблі — так нині виглядає Вовчанськ на півночі Харківщини. Місто, що пережило російську окупацію, щодня потерпає від російських ударів.
“Ця війна багато чого змінила. Вона змінила, як українці бачать себе. Вони зрозуміли, що вони насправді могутня, важлива країна. Вони важливі серед сотень країн і мільярдів людей. Україна дуже важлива.”
