Російські археологи працюють на окупованих територіях за дозволами Москви, а знахідки потрапляють до музеїв і реєстрів РФ. Розбираємося, що про це говорить міжнародне право, і яку відповідальність можуть нести самі науковці.
Після дипломатичного скандалу між Києвом і Єрусалимом ізраїльська компанія з імпорту зерна Dizengoff Trading вирішила більше не замовляти в росії зерно, яке та краде на окупованих українських територіях.
Ворог розпочавши геологорозвідку на одному з найбільших у світі родовищ марганцю в окупованому Токмаку
Служба безпеки зібрала доказову базу на колаборанта Андрія Мальгіна – так званого директора Центрального музею Тавриди у тимчасово окупованому Криму.
Чи стане справа російського мародера Бутягіна прецедентом, що змінить міжнародне право, і як «креативний план» адвокатів допоможе судити розкрадачів спадщини за статтею про геноцид
ГУР МО України у розділі “Викрадена спадщина” порталу War&Sanctions оприлюднює інформацію щодо 20 викрадених окупантами українських культурних цінностей, а також семи осіб та двох музеїв на тимчасово окупованих територіях України, причетних до незаконних археологічних...
Від викрадення техніки за GPS-трекерами до Чечні до створення “Державного зернового оператора”, який під номерами приховує віджаті елеватори — Росія вибудувала вертикаль крадіжки. Поки законні власники, документують збитки у десятки мільйонів доларів у міжнародних судах, на їхніх землях збагачуються непублічні колаборанти та російські олігархи
Нове перехоплення воєнної розвідки розкриває межу деградації окупантів: аби не тягнути тіла загиблих “побратимів” з поля бою, російські командири віддають накази відрізати їм голови для ідентифікації.
Ми звикли, що геноцид — це кадри з Бучі або спогади про Голодомор. Але Віталій Титич нагадує: нищення нації починається там, де закінчується повага до її культури. Поки міжнародне право буксує в політичних реверансах, російські «науковці» на кшталт Бутягіна перетворюють пограбування українських надр у Криму на легітимну «евакуацію».
