Бердянськ, Чонгар, Гола Пристань, Маріуполь, Донецьк, Горлівка, Молодіжне, Старобільськ, Суходільськ, Довжанськ, Сімферополь – окуповані міста України, де утримують та катують українських полонених як військових, так і цивільних.
Десятки свідчень військових та цивільних полонених і представників розвідок не залишають сумнівів у тому, що система тортур, організована росіянами, має чітку структуру, яка відшліфовувалася не один рік. Робота цієї масової “машини катувань” спочатку апробовувалася на території окупованого Криму та Донбасу, ще з 2014 року.
«Вони звірі просто. Коли б’ють, отримують задоволення, можна сказати, кайф ловлять. Це видно по погляду, по всьому, як вони це роблять. Нічого людського в них не побачив, це просто нелюди».
Пріоритет — безпека. Попри те, що росіяни постійно намагаються викрити мавок, жодну учасницю руху не затримували. Перше, що роблять організаторки, — пояснюють всім новим учасницям руху правила. Загалом система перевірки побудована так, що вони ніколи ні з ким не зустрічаються.
Юрист Ганна Скрипка, представниця громадської організації “Захист в’язнів України”, що займається поверненням депортованих українських в’язнів, розповіла історії двох людей, яких вивезли в Росію і регулярно жорстоко катували – з великими труднощами їх вдалося евакуювати на батьківщину.
Окупація Бучі – один із найбільш ретельно зафіксованих воєнних злочинів росіян, оскільки збереглися відео з камер спостережень. Та й місцеві, не завжди розуміючи ризики, фотографували й знімали росіян. А вже під час відступу окупанти губили свої документи, в яких, зокрема, були й імена особового складу.
Про злочини окупантів, які відбувалися у Бучі, відомо багато. Проте раніше про них говорили самі постраждалі та очевидці, а не ті, хто ці злочини скоював.
Як росіяни створили систему викрадення, перевиховання й мілітаризації українських дітей? Чому міжнародних санкцій щодо відповідальних за ці злочини інституцій та посадових осіб у РФ має бути більше? Що робити Україні, аби повернення дітей стало системним, та які вимоги мають бути в мирній угоді?
Молодий чоловік кілька місяців переховувався від примусової мобілізації в батьківській квартирі. Аж поки не знайшов людей, які допомогли йому виїхати. Це було у 2022 році, вже після початку повномасштабного вторгнення РФ.
