Вирішальним фактором у нинішньому протистоянні залишається його екзистенційний зміст для українців. Росія веде загарбницьку війну на знищення, відкрито декларуючи наміри ліквідувати українську ідентичність, мову та державність далеко за межами адміністративних меж Донбасу.
Австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян вважає, що Україна може переживати щось більше, ніж просто зміну тактики, а натомість – цілу трансформацію підходів до ведення війни. Серед її напрямів він називає, зокрема, ширше впровадження автономних систем і використання штучного інтелекту.
Сьогодні російський агресор має ресурси продовжити наступ, але перетворення тактичних просувань на масштабний оперативний успіх залишається для нього складним завданням. На це вказують три основні чинники.
Сержант 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади 7-го корпусу ДШВ Олексій Капелюшний “Раптор”, ветеран АТО і кулеметник, у березні 2022 року тримав оборону під час наступу російських військ в одному з сіл під Авдіївкою. Його підрозділ опинився в оточенні. Герой відрізав собі ногу, щоб продовжити бій, пережив полон і повернувся у стрій ДШВ
Між криївкою в лісі та сучасним бліндажем пролягли десятиліття, та українцям знову доводиться дописувати ту саму історію боротьби. За понад півстоліття – такі ж українські хлопці та дівчата опинилися у бліндажах, замість криївок, а на заміну листівкам прийшли рації та «Старлінки». Незмінним залишився тільки ворог.
Наприкінці 2024 року на Курщині українські бригади вперше в цій війні зіткнулися з підрозділами Корейської народно-демократичної республіки — супротивником із зовсім іншою тактичною школою, ніж російська армія
Капітан медичної служби 41 ОМБр Костянтин Марков «Арчі» знає цей процес з обох боків: раніше він працював в евакуаційному відділенні, звідки поранених передавали до передової хірургічної групи.
Часто причиною самовільного залишення частини стають не боягузтво чи відсутність патріотизму, а побутовий хаос, відсутність логістики та постійні конфлікти з командуванням. Коли боєць бачить халатне ставлення до забезпечення, у нього зникає розуміння своєї ролі...
На цивільному ринку роботодавець шукає працівника на конкретну вакансію і сам конкурує за нього. У війську ж усе навпаки: кандидат сьогодні здебільшого сам шукає, куди піти, самостійно оцінює свої компетенції й доводить, чому він потрібен саме тут. Ця асиметрія і є коренем більшості проблем, описаних в цьому тексті.
Кріпаки у мантіях та тріумф безкарності
5 Жов, 2026
