5-й рік ракетних ударів російських загарбників: чому проблема укриттів в столиці досі актуальна
Столична система цивільного захисту на 5-й рік ракетних ударів рашистів остаточно перетворилася на майстерний квест із міської геодезії та юридичної акробатики. Поки КМДА бадьоро звітує про 70–100% забезпечення киян укриттями, реальність пропонує мешканцям Лісового масиву та Деснянського району ночувати у підземних переходах або завчасно їхати на паркінги ТРЦ. Спроби збудувати повноцінні капітальні бункери розбиваються об підземні комунікації, а розширення мережі найпростіших сховищ гальмують самі голови ОСББ та власники бізнесу, які панічно бояться відповідальності та чужих людей у своїх підвалах. Поки архітектори пропонують добудовувати до радянських панельок «захисні лоджії», жителям столиці залишається сподіватися на швидкість власних ніг та везіння.
Повномасштабна війна триває п’ятий рік, а кияни нарікають на брак достатньої кількості укриттів. Які проблеми стоять на заваді збільшення фонду захисних споруд – розбиралась DW.
На тлі посилення російських повітряних атак та дефіциту ракет для протиповітряної оборони тема укриттів у Києві знову набула неабиякої актуальності. Попит помітно більший – наприклад, в ніч на 2 липня на станціях київського метрополітену від ударів РФ рятувалися рекордні понад 52 тисячі людей – проти близько 25 тисяч в липні минулого року. Оскільки далеко не всі райони столиці охоплює інфраструктура підземки, дедалі гучніше лунає критика нинішньої системи цивільного захисту. Люди нарікають на відсутність новозведених сховищ та висловлюють скепсис щодо безпечності наявних.
Чи достатньо укриттів у Києві?
Фонд захисних споруд цивільного захисту столиці станом на 9 липня налічує 4358 об’єктів – загальною місткістю близько 2,18 мільйона осіб, повідомили на запит DW в департаменті муніципальної безпеки Київської міської держадміністрації. Як зазначили в департаменті, відсотковий показник забезпеченості населення укриттями – не менше 70 відсотків, а в деяких районах навіть перевищує показник в 100 відсотків. Проте, ситуація різниться в залежності від району. У найгіршому становищі перебувають жителі Деснянського, де наявні захисні споруди здатні вмістити лише 39 відсотків людей, констатують в департаменті. Загальна потреба Києва, за рішенням міської ради, оцінюється у щонайменше сім тисяч об’єктів.
Попри наявний кількісний дефіцит, фонд споруд цивільного захисту в Києві поповнюється: зокрема, у 2025 році до нього додалося 76 об’єктів, каже в розмові з DW Олег Стоволос, заступник начальника управління цивільного захисту та превентивної діяльності ДСНС України у місті Києві. Здебільшого, за його словами, це відбувається за рахунок ремонту та облаштування найпростіших сховищ, які становлять майже 90 відсотків від загальної кількості захисних споруд. Як правило, йдеться про облаштовані підвали або цокольні приміщення, покликані насамперед убезпечити людей від уламків, вибухової хвилі та інших вторинних факторів ураження.
Столична підземка стає основним місцем захисту киян від атак РФ. Фото: Kyiv metropoliten
Укриття неоднаково доступні?
“Це – найшвидший спосіб збільшувати фонд. Не потрібно великих капіталовкладень, щоб обладнати підвальні приміщення, аби люди могли там укриватися. Залишається проблемою те, що не всі споруди в мікрорайонах розташовано у пішій доступності, як того вимагає законодавство – 300 метрів для високої забудови, 500 метрів – для середньої та низької. Є мікрорайони, де ці відстані, будемо відверті, більші”, – зазначає Стоволос.
Саме такою є ситуація і в Лісовому масиві, де мешкає киянка Альона. За словами жінки, у швидкому доступі біля її будинку – лише підземний перехід, де, з огляду на затяжний характер російських атак, важко перебувати всю ніч, зокрема через відсутність вбиральні та проблеми з якістю повітря. Тому в дні, коли удари РФ прогнозують моніторингові канали, жінка завчасно їде машиною в паркінг одного з торговельних центрів.
Утім, навіть там, як каже Альона, “не відчувається повна безпека”, адже він не перебуває повністю під землею і не позначений на мапі як офіційне укриття. “Але все ж краще, ніж на 15-му поверсі біля лісу, звідки залітає балістика, дрони. Хотілося б, щоб на масиві хоча б одне велике, глибоке, усім облаштоване укриття побудували, щоб не трястися всю ніч і не прокидатися з відчуттям, наче на тебе було полювання, але сьогодні тобі пощастило”, – скаржиться Альона.
Обстріл станції метро Лук’янівська 24 травня. Фото: Thomas Peter/REUTERS
Лишатися вдома під час російських атак обирає житель Голосіївського району Валерій. За його словами, укриття розташовано прямо під його квартирою, що на першому поверсі, але довіри до нього у чоловіка немає. “Це просто підвал, у якого є вікна. Торік до нас прилетіло і все вибило. Я туди не піду, тому що боюся. Я у себе з вікна вистрибну в крайньому разі, а там що я робитиму?!” – нарікає киянин та додає, що столиці потрібно нарощувати кількість більш захищених капітальних споруд.
Водночас і ДСНС, і опитані DW фахівці одностайні: будь-який об’єкт з фонду захисних споруд – безпечніший, аніж перебування в квартирі. “Цей кейс з укриттям (під час масованої атаки РФ 6 липня в Дарницькому районі Києва внаслідок влучання в нижні поверхи завалило підвал будинку, офіційно позначений як укриття, звідки деблокували тіла загиблих. – Ред.), справді гучний. Але потрібно розуміти: якщо брати загальну статистику, то цей випадок гучний тому, що він одиничний, вибивається. Переважна більшість людей, які гинуть від обстрілів, перебуває не в укриттях”, – каже інженер-конструктор Дмитро Макогон.
Не ремонтом єдиним
Не всі укриття в Києві достатньо комфортні для ночівлі. Фото: Svet Jacqueline/ZUMA/picture alliance
Попри те, що Київ робить ставку на облаштування найпростіших укриттів, місто поступово почало будувати й повноцінні захисні споруди. Зокрема, за словами Стоволоса, з 2024 року реалізується низка великих проєктів із побудови укриттів з протирадіаційним захистом. Станом на зараз по два таких сховища вже функціонують в Оболонському та Дарницькому районах на територіях навчальних закладів. Ще на двох об’єктах – у Святошинському та Шевченківському районах – майже завершено будівельні роботи, очікується здача в експлуатацію, каже Стоволос.
“Це – масштабні проєкти, де може укритися велика кількість людей. Але це великі гроші та займає час. Одна така споруда на 500 осіб, по бюджету, мабуть, обходиться як облаштування десь 300 найпростіших укриттів. Тому Київ (місцева влада. – Ред.) рухається за таким (паралельним. – Ред.) принципом, бо потрібно збільшувати фонд”, – пояснює Стоволос.
Київ береться за мобільні укриття: між Кличком та Ткаченком знову скандал
Забудованість Києва на заваді безпеці?
Будинок, в укритті якого внаслідок влучання ракети, загинули люди. Фото: National Police of Ukraine
Утім, фінансовий чинник – не єдина перепона. За словами Стоволоса, через щільну забудову Києва є труднощі з пошуком відповідної ділянки для будівництва.
“Дуже багато земельних ділянок, через які проходять комунікації всього міста. Якщо ми будемо заглиблюватись, тоді потрібно вирішувати проблему перенесення комунікацій. Було запропоновано стадіони біля навчальних закладів або якісь майданчики біля навчальних закладів як найоптимальніше місце”, – каже начальник управління.
На цю ж проблему DW вказали і в Дніпровській районній держадміністрації в Києві, зазначивши, що в районі відсутня “вільна від комунікацій та забудов територія для будівництва нових захисних споруд цивільного захисту”, тож нове будівництво можливе лише в рамках комплексної реконструкції житлових будинків.
«Схематоз» по розкраданню на укриттях в Києві. Хто і як краде на захисних спорудах у столиці
Не всі готові до відповідальності за укриття?
Водночас Стоволос звертає увагу на ще одну проблему, що стає на заваді розширення переліку укриттів у Києві. За його словами, постановка об’єкта на облік фонду захисних споруд можлива лише за ініціативи та згоди балансоутримувача або власника приміщення, які цього не роблять через страх відповідальності.
“Велика кількість прикладів, коли керівники ОСББ, об’єкти, які вже стоять (на обліку. – Ред.), хочуть зняти, бо вважають, що цей підвал тільки для їхніх мешканців. Так само бізнес: по Києву велика кількість підземних магазинів. Якщо б ми їх поставили на облік, то фонд би значно збільшився. Керівники не бажають цього робити, а законодавчого ресурсу, як їх зобов’язати, не існує”, – вказує Стоволос.
Зведення бомбосховища під час будівництва школи у Києві (лютий 2025). Фото: Aleksandr Gusev/SOPA Images/ZUMA/picture alliance
Крім того, є проблеми з виконанням вимоги щодо введення в експлуатацію нових ЖК лише за умови наявності в об’єкта захисної споруди. За даними Стоволоса, за роки повномасштабної війни в системі не з’явилося жодного такого об’єкту на обліку.
“Хто в цьому винен – забудовник, який знайшов лазівку для обходу законодавства, чи це проблема місцевої влади? Тому це питання (укриттів. – Ред.) комплексне. Влада повинна виконувати те, що належить. Бізнес повинен все ж таки повернутися до людей, забудовники – виконувати законодавство. Ці три шляхи дадуть можливість нам збільшити фонд і, мабуть, максимально покрити потребу, яка існує”, – наголошує Стоволос.
Водночас архітектор, засновник та CEO проєктної компанії Peker & Partners Павло Пекер вважає, що домагатися лише кількісного збільшення фонду укриттів недостатньо – не менш важливою є їхня якість, доступність та пристосованість до сучасних загроз.
Укриття в одній зі шкіл Києва: вдень – для учнів, вночі – для всіх. Фото: Emmi Korhonen/LEHTIKUVA/SIPA/picture alliance
За його словами, облаштування найпростіших укриттів у підвалах є необхідним рішенням, адже саме воно дозволяє найшвидше розширити мережу місць, де люди можуть укритися від атаки. “Це цілком ефективний і потрібний зараз сценарій. Основний принцип – щоб людина могла швидко вночі дістатися будь-якого приміщення нижче рівня землі, яке буде безпечнішим, ніж залишатися у квартирі або на вулиці”, – каже Пекер.
Втім, на його думку, у перспективі варто відмовлятися від підходу, за якого укриття існують лише як порожні бетонні приміщення, що відкриваються лише під час тривог. “За спорудами подвійного призначення – майбутнє. Це можуть бути коворкінги, спортивні зали чи громадські простори, які щодня використовуються людьми. Тоді вони не занепадають, мають кошти на утримання”, – пояснює архітектор.
Архітектор: Швидкість доступу – пріоритет
На заваді будівництва укриттів – щільна забудова Києва. Фото: Aleksandr Gusev/SOPA Images/ZUMA/picture alliance
Водночас, на його думку, характер російських атак вимагає змінити й саму логіку розвитку мережі укриттів. Якщо раніше ключовим критерієм була максимальна захищеність споруди, зокрема від ядерної загрози, сьогодні дедалі більшого значення набуває швидкість, з якою людина може дістатися до укриття.
“Під час балістичних атак іноді немає навіть кількох хвилин. Тому потрібно створювати якомога більше розосереджених укриттів, особливо у старій житловій забудові та районах без метро. Якщо ставити на терези швидкість доступу й ідеальне (захищене. – Ред.) укриття, то сьогодні важливішим є перше”, – вважає Пекер.
Одним із варіантів збільшення доступності захисних споруд архітектор називає модульні укриття, плани щодо встановлення яких декларував восени 2025 року мер Києва Віталій Кличко. Щоправда, опитані DW фахівці називають це скорше тимчасовим рішенням на випадок, якщо обстріл застав на вулиці, адже такі споруди розраховано для захисту від непрямої дії засобів ураження.
У департаменті муніципальної безпеки КМДА повідомили, що на ці цілі районним адміністраціям було виділено 483 тисячі гривень, при цьому орієнтовна вартість одного у 2025 році складала близько трьох мільйонів гривень. Зрештою – 453 тисячі гривень повернули в міський бюджет, повідомили в департаменті.
Пекер також звертає увагу на потребу в пошуку рішень для збільшення захисту житлового фонду. За його словами, повністю перебудувати квартали, які дісталися в спадок від СРСР, нереально, однак необхідно поступово реалізовувати програми їхньої модернізації, які підвищували б стійкість будинків до вибухів і створювали додатковий захист для мешканців. Як один з можливих підходів він називає укріплення шляхом добудови “просторової структури” до зовнішнього фасаду будинків, подібної до приставної лоджії, яка б слугувала як “захисна оболонка”.
Кияни перечікують атаку РФ в заповненому укритті. Фото: Serhii Chuzavkov/Ukrinform/abaca/picture alliance
“Ми не говоримо про 100-відсотковий захист від усього. Але це збільшує шанси, що будівля вистоїть (у разі ураження. – Ред.). Ми маємо захистити людей. Особливо тих, хто фізично не здатен серед ночі швидко дістатися укриття: літніх, маломобільних”, – наголошує він.
Автори: Анастасія Шепелева | Марина Асмолова
ДЖерело: DW
