745 кілометрів квадратних кілометрів поразки російських окупантів та найбільша деокупація з часів харківського контрнаступу
Грандіозні плани російського генштабу щодо масштабного наступу на півдні остаточно перетворилися на курйозний квест із виживання малими групами. Замість парадних колон бронетехніки, яка тепер навіть не наважується наблизитися до лінії зіткнення ближче ніж на п’ятнадцять кілометрів, окупантам доводиться скидати воду на позиції дронами та спостерігати за найбільшою втратою територій з осені 2022 року.
На ділянці фронту, що на межі Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей, триває контрнаступальна операція Сил оборони України. Площа деокупованої території на Олександрівському напрямку – найбільша від осіннього контрнаступу ЗСУ в 2022 році.
Яка там нині ситуація, як ЗСУ протидіють ворогу, чого вже вдалося досягти, які перспективи бойових дій, – у інтерв’ю Укрінформу розповів офіцер відділення комунікацій 148 окремої артилерійської Житомирської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ Сергій Колесниченко.
СИЛИ ОБОРОНИ НЕ ПРОСТО ДЕОКУПУВАЛИ ТЕРИТОРІЮ, А ЗМІНИЛИ УМОВИ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ
– У серпні була інформація, що на Олександрівському напрямку Сили оборони деокупували 26 населених пунктів та 745 кв. км території. Чи змінилися ці цифри станом на зараз?
Головний наш результат – не 745 кв. км на карті, а те, що противник не зміг реалізувати свій задум на Олександрівському напрямку в запланованому темпі
– На Олександрівському напрямку тривають активні контрнаступальні дії угруповання ДШВ. Офіційно підтверджені показники залишаються незмінними – понад 745 кв. км території та 26 населених пунктів, над якими СОУ відновили контроль.
Водночас оцінювати результат операції лише за площею звільненої території – не зовсім правильно. Ключовий результат – у зміні оперативної ситуації на цьому напрямку та впливі на спроможності противника реалізовувати свій наступальний задум.
Так, у ході операції угруповання ДШВ завдали противнику суттєвих втрат, ускладнили його дії та змусили витрачати додатковий ресурс на утримання позицій і відновлення втраченого положення.
Тому головний результат – не 745 кв. км на карті, а те, що противник не зміг реалізувати свій задум на Олександрівському напрямку в запланованому темпі й тепер змушений витрачати ресурс на подолання наслідків українських дій. СОУ не просто повернули територію, а змінили умови, у яких ворог змушений продовжувати бойові дії.
– Натрапляла на інформацію, що площа деокупованої території на Олександрівському напрямку є найбільшою від осені 2022 року.
– Так, це найбільший за площею результат відновлення контролю над територією в межах однієї наступальної операції від осені 2022-го, що і є однією з її головних особливостей.
Після 2022 року характер бойових дій кардинально змінився. Фронт став значно насиченішим засобами розвідки, ураження, безпілотними системами, засобами радіоелектронної боротьби, що істотно ускладнило проведення масштабних наступальних дій. Тому сам факт операції такого територіального масштабу в нинішніх умовах є показовим.
До того ж 745 кв. км – не просто площа на карті. За цим стоїть послідовне відновлення контролю над територією. Це зміна конфігурації переднього краю та створення сприятливіших умов для подальших дій СОУ.
Важливо й те, що операція не була одноразовим проривом. Вона триває з 29 січня. Ідеться про тривалий процес поступового нарощування результату, у якому територіальні здобутки поєднуються із системним ураженням особового складу, важкої та легкої автомобільної техніки, перекриттям логістики та засобів управління противника.
Водночас операція не просто найбільша за площею деокупації після осені 2022 року, а вона є показовим прикладом спроможності СОУ проводити тривалі наступальні дії в умовах сучасної дронової війни та безпрецедентної насиченості поля бою безпілотними системами.
Наступальна операція угруповання ДШВ на Олександрівському напрямку триває. Тому 745 кв. км – це зафіксований результат тільки станом на сьогодні.
ЗСУ ПРОТИДІЮТЬ ІНФІЛЬТРАЦІЇ ВОРОГА
– Яка тепер тактика ворога на цій ділянці?
Ключове завдання СОУ – своєчасне виявлення малих піхотних груп противника, порушення їхньої логістики та недопущення накопичення
– Передусім вона базується на інфільтрації. Ворог також використовує малі піхотні групи, їхнє поступове накопичення та дистанційне забезпечення масштабних механізованих штурмів.
Класичних механізованих штурмів на Олександрівському напрямку я не знаю від січня. Вони значно складніші через насиченість поля бою безпілотними системами СОУ й тому неможливі. Противник намагається компенсувати це кількістю малих штурмових груп, постійним вогневим впливом та використанням БпЛА саме для логістики. Наприклад, воду на позиції він доставляє дронами.
Фактично противник намагається не одномоментно прорвати оборону, а поступово відновлювати втрачене положення. Саме тому ключовим завданням для СОУ залишається своєчасне виявлення таких малих піхотних груп, порушення їхньої логістики та недопущення накопичення.
– А як таким діям ворога протидіють ЗСУ?
Українські удари по логістиці змушують противника відмовлятися від частини способів підвезення боєприпасів і забезпечення
– Протидія будується комплексно. Основне завдання, як я вже говорив, – не допустити накопичення ворожих груп і перетворення їхньої інфільтрації на організоване просування.
Тут першочергове значення має розвідка, тобто своєчасне виявлення противника, визначення його маршрутів переміщення та місць концентрації. Далі – вогневе ураження, причому не лише по самих штурмових групах, а й тих елементах, які забезпечують їхню спроможність діяти. Тобто це логістика, доставляння дронами, пункти управління, засоби РЕБ та оператори БпЛА.
Саме таке комплексне ураження є одним із ключових елементів дій СОУ на Олександрівському напрямку.
Окремий компонент – боротьба за небо. Противник активно використовує безпілотники для розвідки, ураження та забезпечення своїх штурмових груп, тому українські підрозділи розвивають засоби протидії, зокрема дрони-перехоплювачі. Важливо, що ця протидія працює не тільки на передньому краї, бо українські удари по логістиці вже змушують противника відмовлятися від частини способів підвезення боєприпасів і забезпечення – навіть маршрути на значній відстані від лінії бойового зіткнення є небезпечними. Наприклад, тепер потяги та фури Токмаком не їздять.
Тобто відповідь СОУ – це не просто знищення штурмових груп, які намагаються дійти до так званої кілзони, а позбавлення можливості накопичитися, отримати забезпечення, управління та вогневу підтримку. Коли противник втрачає це все, сама інфільтрація перестає перетворюватися на наступ.
ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПРОТИВНИКА, А ЙОГО ЯКІСТЬ
– Наскільки численне тепер угруповання противника на Олександрівському напрямку?
– На початку червня воно становило 70 тисяч військовослужбовців. Водночас ця цифра не є сталою.
Противник постійно перегруповує сили, переміщує резерви та компенсує втрати, але сама чисельність ще не визначає наступальний потенціал угруповання. Адже важливо, яка частина цього особового складу безпосередньо залучена до бойових дій, наскільки укомплектовані підрозділи, якими є їхні можливості щодо вогневої підтримки, логістики та управління.
Тому слід оцінювати більш практичний результат, адже, попри концентрацію значних сил, противник не зміг реалізувати свій задум у запланованому темпі.
СОУ своєю чергою проводять активні контрштурмові дії та продовжують впливати на бойовий потенціал російського угруповання на Олександрівському напрямку.
Правильніше говорити не лише про кількість особового складу, а про конкретну здатність противника створити необхідну концентрацію сил та засобів на певній ділянці, забезпечити її та підтримувати наступальний темп. Саме співвідношення цих можливостей визначає реальну спроможність угруповання виконувати бойові завдання.
– А хто воює проти ЗСУ на Олександрівському напрямку, можливо, є іноземні найманці, колишні російські ув’язнені? Наскільки якісний особовий склад ворога?
– На Олександрівському напрямку противник використовує різноманітний особовий склад – від кадрових військовослужбовців і мобілізованих до контрактників, серед яких є колишні ув’язнені. Ми також фіксуємо участь іноземних громадян. Говорити про однаково високий, середній чи низький рівень підготовки всього угруповання некоректно. Його підрозділи суттєво відрізняються за рівнем підготовки, мотивації та бойового досвіду.
Водночас російське командування продовжує компенсувати цю неоднорідність масштабом людського ресурсу та можливістю постійно поповнювати втрати.
Для оцінювання противника важлива не сама кількість людей і не окремі категорії особового складу, а те, наскільки цей людський ресурс здатний перетворюватися на організовану бойову силу з належним управлінням, взаємодією, забезпеченням і вогневою підтримкою. Саме ця спроможність, а не номінальна чисельність, визначає реальний наступальний потенціал ворожого угруповання.
РОСІЯНИ ОБМЕЖУЮТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІКИ, БО БОЯТЬСЯ УКРАЇНСЬКИХ FPV-ДРОНІВ
– Яким є забезпечення російських військових зброєю?
СОУ має не просто знищувати озброєння противника, а системно знижувати здатність застосовувати його в потрібному місці й у потрібний час
– Щодо зброї, противник забезпечений нею достатньо для ведення інтенсивних наступальних бойових дій. Він має артилерію, бронетехніку і значну кількість безпілотних систем.
Водночас є проблема з можливістю ефективно застосовувати озброєння. Через насиченість поля бою українськими FPV-дронами противник змушений обмежувати використання техніки, яка не може доїхати до лінії бойового зіткнення за 15 км.
Як тільки вона в’їжджає в кілзону, її одразу знищують FPV-дрони СОУ. Противник змушений розосереджувати сили та більше покладатися на дистанційні засоби ураження, тобто безпілотні системи.
Тому СОУ має не просто знищувати озброєння противника, а системно знижувати здатність застосовувати його в потрібному місці й у потрібний час.
– Чи продовжує ворог перекидати свої резерви на Олександрівський напрямок?
– Так, якщо до літа він перекидав їх із Покровського напрямку, то тепер, окрім того, пробує це робити з Куп’янського. Противник постійно перегруповується, поповнює втрати і вводить додаткові сили для участі в бойових діях на Олександрівському напрямку.
Причому це – не лише піхота. Ми бачимо посилення певними підрозділами, зокрема тими, що спеціалізуються на застосуванні безпілотних систем. Це дуже показовий момент, бо противник змушений витрачати резерви для підтримання необхідної інтенсивності бойових дій та стримування СОУ.
Наявність у нього резерву ще не означає автоматичного посилення наступального потенціалу. Бо важливо, скільки ресурсу він змушений витрачати на утримання поточної ситуації.
– Яке озброєння, окрім дронів, застосовується на напрямку? Що там працює найефективніше?
Сучасне поле бою визначає не те, хто має більше конкретного виду зброї, а хто швидше виявляє ціль, ухвалює рішення і завдає ураження
– Окрім безпілотників, на Олександрівському напрямку активно використовується артилерія, проте її роль вже не така, як у 2024 році.
Якщо говорити про важку техніку, то через високу насиченість поля бою БпЛА її неможливо сховати – у будь-якому разі згорить. Артилерія тепер також працює обережніше й часто з більшої дистанції.
Найефективнішим тепер є не якийсь один вид озброєння, а їх поєднання. Розвідка виявляє ціль, безпілотні системи забезпечують ураження і коригування, артилерія дає необхідну вогневу підтримку.
Ми розуміємо, що сучасне поле бою визначає не те, хто має більше конкретного виду зброї, а хто швидше виявляє ціль, ухвалює рішення і завдає ураження. Саме швидкість цього циклу значною мірою визначає ефективність застосування озброєння.
ВІДСТУПАЮЧИ, ВОРОГ ЗАЛИШАЄ СИСТЕМУ ПЕРЕШКОД І МІНУВАННЯ
– Які ворожі цілі тепер пріоритетні для ЗСУ на Олександрівському напрямку?
– Усі ті цілі, від яких залежить бойова спроможність противника. Це особовий склад, штурмові групи, артилерія, засоби розвідки, логістика, а також точки злету БпЛА.
Наше завдання полягає не лише в тому, щоб знищувати противника безпосередньо на передньому краї, а знищувати його штурмові групи. Важливо послідовно руйнувати всю систему, яка забезпечує його здатність вести бойові дії, а саме виявляти цілі, управляти підрозділами, підвозити боєприпаси, підтримувати штурмові групи та застосовувати безпілотні системи.
Системне ураження цієї військової інфраструктури знижує не тільки кількість засобів, доступних противнику, а й передусім його спроможність застосовувати їх як єдину бойову систему.
– Що лишають росіяни, відходячи? Наскільки масштабні мінування після них?
– Вони заміновують не лише позиції, а й лісосмуги, посадки, підходи, дороги, маршрути, якими можуть рухатися наші наземні роботизовані комплекси.
Мінування сьогодні – це не лише класичні мінні поля, які вже, у принципі, ніхто не використовує. Противник поєднує мінування з дистанційними засобами ураження та FPV-дронами, створюючи комплексні загрози на маршрутах. Тому після його відходу територія стає небезпечною, тож її необхідно перевіряти, розміновувати, зачищати. Це впливає і на темп просування, і на можливість швидко налагодити логістику. Тут ідеться тільки про НРК, бо ні пікап, ні БМП «Bradley» туди не заїдуть.
Фактично противник намагається залишити після себе не просто позиції, а систему перешкод та мінування, яка має уповільнювати подальше переміщення СОУ.
НА ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ ВОРОГ ВТРАТИВ МАЙЖЕ 17 ТИС. ВІЙСЬКОВИХ
– Які результати вже дала операція на Олександрівському напрямку?
Українські війська змогли перехопити тактичну ініціативу, утримати її, нав’язати противнику власний темп і послідовно витісняти його з позицій
– СОУ відновили контроль над 745 кв. км, 26 населеними пунктами і зачистили від ворожих груп саме тилову смугу на площі понад 300 кв. км.
Але головний результат – оперативний, бо українські війська змогли перехопити тактичну ініціативу, утримати її, нав’язати противнику власний темп і послідовно витісняти його з позицій.
Водночас системно уражаємо не лише штурмові групи, а й логістику, пункти управління, артилерію та безпілотні системи противника.
За офіційними даними ДШВ, за час активних дій противник втратив майже 17 тисяч військовослужбовців, з яких 9550 – безповоротно, тобто це загиблі, а ще – значну кількість техніки та озброєння.
Тому головний результат СОУ не тільки в тому, що вони повернули значну територію, а й що змінили оперативну ситуацію на Олександрівському напрямку, знизили бойовий потенціал противника та змусили його витрачати ресурс на відновлення втраченого положення замість розвитку власних наступальних дій.
– Які тепер перспективи для ЗСУ на цьому напрямку?
– Перспективи операції полягають насамперед у тому, щоб розвивати вже досягнутий результат і не дозволити противнику відновити втрачене положення.
На цьому етапі важливо послідовно розширювати так звану зону контролю, зачищати тил від ворожих груп, порушувати логістику противника не на фронтстрайку, тобто до 30 км, а до мідлстрайку – до 200 км, щоб він боявся возити пальне. Окрім того, знижувати його можливості застосування артилерії та безпілотних систем. Тобто йдеться необов’язково про швидке просування вперед.
Це створює СОУ оперативний простір для подальших дій і водночас ускладнює противнику підготовку контрнаступальних дій.
Головна перспектива тепер не в тому, щоб назвати наперед конкретну точку, до якої СОУ зможуть переміститися. Вона в тому, щоб крок за кроком змінювати конфігурацію фронту на користь СОУ, позбавляти противника його бойових спроможностей і створювати умови для наступного етапу операції.
З огляду на те що наступальні дії тривають, ми говоримо не про завершений результат, а про операцію, яка продовжує розвиватися.
Авторка: Ірина Чириця, Житомир
Джерело: УКРІНФОРМ
Фото Юрія Тинного та з архіву Сергія Колесниченка
