Конвеєр приречених: як російська 27-ма дивізія за рік «переварила» два власні склади
Які шанси на виживання у бійця російського мотострілецького полку у війні з Україною? Центр «Досьє» вивчив документи 27-ї гвардійської дивізії й отримав приголомшливий результат. Шанси вижити —у межах математичної похибки.
Дивізія перебуває на фронті з початку 2024 року й донині. За звичайних обставин її давно слід було б визнати некомплектною та відправити на переформування. Але навіть втративши майже весь свій початковий склад на полі бою, з’єднання не перестає бути умовно боєздатним, оскільки на місце тих, хто вибув, постійно надсилають нових контрактників, завербованих по всій Росії. Їх відправляють у штурмові роти, вони гинуть, на їхнє місце надсилають нових — конвеєр. Роботу цього конвеєра забезпечує управління дивізії — ті люди, які перебувають у відносній безпеці, відправляючи у м’ясорубку безправних щойно завербованих контрактників.
Схема схожа на «Вагнер» Євгена Пригожина: невеликий кістяк із командування та підрозділів забезпечення, а до того ж — штурмові загони, до яких нескінченним потоком надходить поповнення. Але якщо у Пригожина це були помилувані засуджені, то зараз — це в основному вільні люди, які підписали контракт добровільно. І якщо після шести місяців у «Вагнері» щасливий колишній зек залишався живим, він відправлявся додому. Сьогодні у бійців немає термінів, і всього чотири виходи: — смерть, важке поранення, полон. Або дезертирство.
Документи, які лягли в основу розслідування, були отримані від капітана Олега Міллера, який дезертирував із російської армії. Про те, хто і як приходить воювати та як влаштована російська армія, він раніше розповів в інтерв’ю Центру «Досьє».
Не лише розповів. Залишаючи армію, Міллер взяв із собою списки всього особового складу 27-ї мотострілецької дивізії, в якій він служив, за період від початку 2024 року до січня 2025 року включно. З зазначенням кожного військовослужбовця, призначеного на військову посаду, починаючи від комдива і закінчуючи музикантом військового оркестру. Завдяки цьому документу можна побачити, яких втрат зазнають воюючі з’єднання російської армії, хто і як у них служить, хто саме гине і хто залишається живим.
Застереження: чому журналісти вважають цей документ справжнім і актуальним, та які ще дані використовувалиНаданий Олегом Міллером документ — це список із 28 234 військовослужбовців, зарахованих до списків дивізії у 2024 році та січні 2025 року. Він містить прізвища, імена, по батькові, дати народження, особисті номери, дати укладення контракту, військові звання, посади та деяку іншу інформацію.
Перевірка відповідності списку 27-й дивізії проводилася нами вибірково: загалом було перевірено понад двісті випадкових записів, і всі вони виявилися достовірними. Зазначені люди дійсно існували, і в більшості випадків їхня приналежність до 27-ї дивізії підтверджувалася — інформацією в особистих соціальних мережах, часто — некрологами або повідомленнями близьких про зниклого безвісти. Іноді прямого підтвердження приналежності конкретної особи до 27-ї дивізії отримано не було, але в жодному випадку не було свідчень протилежного.
Іноді інформація про військовослужбовців 27-ї дивізії з’являлася в офіційних повідомленнях російської влади (зокрема, вже після дезертирства капітана Міллера), і ці особи фігурували у списку.
Для аналізу ми використовували дані про загиблих та померлих, які, на нашу думку, є достовірними, зокрема базу імен загиблих у війні з Україною «Росія 200», яку ведуть « Медіазона» та «Бі-бі-сі», російський реєстр спадкових справ, а також деякі інші ресурси, до яких ми отримали доступ на умовах конфіденційності.
Крім того, використовувалися дані з месенджерів та соціальних мереж, а також повідомлення ЗМІ, зокрема офіційні заяви російських посадовців.
Ми не використовували опублікований 15 травня 2025 року українським проєктом «Хочу знайти» список загиблих 27-ї мотострілецької дивізії, який містить дані про 4752 нібито загиблих військовослужбовців цього з’єднання. Під час вибіркової перевірки з’ясувалося, що, незважаючи на те, що частина зазначених у списку осіб дійсно проходила службу в 27-й дивізії та загинула, деякі з них, ймовірно, належали до інших формувань зі складу ЗС Росії або «Добровольчого корпусу», а об’єктивно підтвердити смерть деяких осіб не вдалося. Джерело інформації, яке використовувалося при складанні цього списку, нам невідоме, і верифікувати його не вдалося.
Перший — і, мабуть, головний — висновок можна зробити без складних математичних розрахунків та ретельного аналізу документа.
За 2024 рік до лав 27-ї дивізії було зараховано 28 234 військовослужбовців. Приблизний склад такої мотострілецької дивізії, що складається з чотирьох мотострілецьких полків та одного самохідно-артилерійського полку, а також кількох батальйонів дивізійного підпорядкування, має становити 12–14 тисяч осіб.
Отже, якщо при чисельності не більше 14 тисяч осіб у дивізії за рік було зараховано 28 тисяч, — це означає, що не менше 14 тисяч осіб з дивізії вибуло через поранення, смерть, дезертирство та потрапляння в полон. Повний склад з’єднання.
Це загальні дані про втрати дивізії, які включають і ремонтників у тилу, і штаб, і дивізійний оркестр. Але якщо ви вступите на службу, ви навряд чи потрапите туди. Швидше за все, вас направлять до стрілецької роти. А там статистика зовсім інша.
Типова дивізія
Повна назва підрозділу — 27-а гвардійська мотострілецька Омсько-Новобузька Червонопрапорна, ордена Богдана Хмельницького дивізія. Входить до складу 2-ї гвардійської загальновійськової армії Центрального військового округу. У 2009 році 27-а дивізія була переформована в 21-у мотострілецьку бригаду, відновлена як дивізія у 2024 році.
Почесні назви, такі як «Червонопрапорна», успадкували від з’єднань часів Великої Вітчизняної війни. — У 1941–1945 роках гвардійські стрілецькі дивізії формувалися за особливими штатами, які передбачали значне посилення артилерією та танками, а грошові оклади військовослужбовців-гвардійців підвищувалися — у 1,5–2 рази. Сьогодні оклади у гвардійців звичайні. А штати можуть бути різні.
27-а дивізія — військово-часова одиниця. На відміну від «стандартної» мотострілецької дивізії, у її складі немає танкового полку, а замість зенітно-ракетного полку — дивізіон.
З моменту формування і дотепер склад дивізії такий.
4 мотострілецькі полки:
- 433-й гвардійський мотострілецький полк. Звання «гвардійський» присвоєно в січні 2025 року;
- 506-й гвардійський мотострілецький Познанський Червонопрапорний полк, нагороджений орденом Суворова. Усі почесні звання — у спадок від розформованого у 2009 році полку;
- 589-й гвардійський мотострілецький Берлінський Червонопрапорний ордена Кутузова мотострілецький полк. Титули також походять від славетного предка;
- 1435-й мотострілецький полк (штурмовий). На відміну від трьох інших полків, для цієї військової частини не стали підбирати славетного «предка» і присвоїли номер, який раніше не використовувався.
- 268-й гвардійський самохідний артилерійський Познанський Червонопрапорний полк, нагороджений орденом Кутузова. Як і у випадку з 506-м полком, усі назви — спадщина від підрозділу, розформованого у 2009 році.
Окрім полків, до складу дивізії входять п’ять окремих батальйонів (розвідувальний, інженерно-саперний, зв’язку, матеріально-технічного забезпечення, медичний) та два окремі дивізіони — протитанковий ракетний і зенітно-ракетний.
Плюс штаб, управління дивізії та інші підрозділи забезпечення, чисельність яких невелика.
Штат мотострілецького полку — 2–2,5 тисячі осіб, штат окремого батальйону — 300–500. Це означає, що чисельність 27-ї мотострілецької дивізії навіть за штатом, «на папері», ніяк не може перевищувати 14 тисяч осіб.
Коли підрозділи 27-ї дивізії вступили в бій у квітні 2024 року, у її складі було всього близько 8 тисяч осіб, згідно з даними про дати зарахування особового складу до списків підрозділів та частин.
Достатньо укомплектованими були лише 506-й і 589-й мотострілецькі полки (2154 і 2108 осіб відповідно). У 433-му полку налічувалося 1720 осіб. 1435-й полк тільки починав формуватися — у ньому було всього 72 особи. У 268-му самохідному артилерійському полку — 455 осіб, в окремих батальйонах дивізійного підпорядкування — по 100–150 осіб.
На фронті одна з частин 27-ї дивізії, 433-й полк, вперше була помічена у квітні 2024 року в районі Очеретиного на Авдіївському напрямку, де російські війська проводили наступальну операцію.
Були повідомлення про участь дивізії в боях за Сергіївку. Восени 2024 року дивізія продовжувала вести бойові дії на тому ж напрямку, вела бої в Селидові.
І відтоді вела бої за Покровськ. Наприкінці 2024-го — на початку 2025-го підрозділи дивізії воювали на підступах до Покровська, у травні 2025-го штурмували Новоолександрівку. У грудні міністр оборони Андрій Бєлоусов привітав дивізію з захопленням Красноармійська, а пропагандист Володимир Соловйов сфотографувався з командиром дивізії в самому Покровську.
Повідомлення за січень 2026 року — 27-а дивізія «розширює зону контролю» на північ від Покровська.
Кінець лютого 2026 року — 27-а дивізія у тому ж місці, на Красноармійському (Покровському) напрямку.
27-а дивізія дає змогу скласти загальне уявлення про стан Збройних сил Росії, оскільки її, хоч і досить умовно, можна вважати певним узагальненим варіантом з’єднання, яке активно воює в Україні. Це звичайна дивізія, таких на фронті більшість. Не найелітніша (незважаючи на гучні титули) і не найгірша.
З моменту формування на початку 2024 року й донині дивізія постійно веде бої, і за цей час, наскільки можна судити з військових зведень та повідомлень у соцмережах, її не відправляли (принаймні повністю) на відпочинок та переформування. Дивізія не пізніше березня 2024 року потрапила на одну з найсуворіших ділянок фронту, на авдіївський напрямок, і з тих пір вела повзучий наступ із загальним напрямком на Покровськ, хоча й зуміла уникнути великої м’ясорубки — кровопролитні бої за саму Авдіївку закінчилися в лютому 2024 року.
Просування за два роки активних бойових дій — близько 50 км по фронту. За рік бойових дій, згідно зі списками особового складу, втрати 27-ї дивізії загиблими (померлими) склали 12 осіб. Саме стільки позначок «Смерть (загибель)» та «Виключений зі списків особового складу Збройних Сил Російської Федерації у зв’язку зі смертю» можна знайти у відповідних графах документа.
Нереальність цих цифр очевидна: — кількість лише тих військових із 27-ї дивізії, чия смерть достовірно підтверджена, перевищує ці дані удвічі.
Набагато точніше можна визначити кількість загиблих, якщо звернутися до іншої категорії списку. Це військовослужбовці, які позначені як «безвісно відсутні більше од.», що, ймовірно, означає «безвісно відсутні більше одного дня». Таких позначок у списку 4778.
Вибіркова перевірка 100 осіб із числа цих «безвісти зниклих» за наявними даними показала, що більшість із них (51%) вважаються загиблими, ще 13% — як безвісти зниклі в ході бойових дій за обставин, що майже напевно передбачають смерть військовослужбовця або (з меншою ймовірністю) потрапляння в полон. Достовірних підтверджень, що хоча б одна з цих осіб з категорії «безвісно відсутні більше одного дня» жива, отримати не вдалося.
Досить високий відсоток «безвісно зниклих», про долю яких не вдалося знайти відомостей, можна пояснити особливостями збору даних про загиблих. У більшості випадків це повідомлення родичів, некрологи в ЗМІ та дані з реєстру спадкових справ. У разі відсутності близьких родичів або втрати з ними зв’язку, а також відсутності майна, відомості про багатьох загиблих можуть так і не з’явитися у публічному просторі. Крім того, відкриття спадкової справи можливе лише після офіційного встановлення смерті, що може займати місяці або навіть роки — у тих випадках, коли тіло загиблого не було своєчасно евакуйовано та впізнано або взагалі не було виявлено.
Так, за оцінкою «Медіазони» та Бі-бі-сі, що ґрунтується на аналізі надмірної смертності серед чоловіків на основі реєстру спадкових справ та інших джерел, фактична кількість загиблих може перевищувати кількість конкретних імен, виявлених ними, більш ніж удвічі.
У відкритих джерелах, наприклад, у групах у соціальних мережах, трапляються, хай і поодинокі, згадки про зниклих (і, ймовірно, загиблих) у 2024 році військовослужбовців 27-ї дивізії, яких немає в наших списках. Чому вони відсутні, ми не знаємо: можливо, вони фактично числилися в інших частинах і з’єднаннях і були лише прикомандировані до 27-ї дивізії, ймовірно, мають місце й військово-бюрократичні помилки.
Така кількість загиблих відповідає й нашим попереднім підрахункам, заснованим на кількості особового складу, зарахованого до лав дивізії за 2024 рік. Якщо втрати вбитими та зниклими безвісти (які в більшості випадків теж вбиті) наближаються до п’яти тисяч осіб, то кількість тяжкопоранених, які не повернулися до лав, може перевищувати кількість вбитих приблизно у 2 рази. Саме таке співвідношення тяжкопоранених і вбитих вважають найбільш імовірним «Медіазона» та Бі-бі-сі на основі аналізу доступних даних про виплати компенсацій за поранення.
Таким чином, беззворотні втрати 27-ї дивізії за 2024 рік могли становити близько 15 тисяч осіб — трохи менше п’яти тисяч осіб загиблими та зниклими безвісти і близько 10 тисяч осіб пораненими, які не повернулися до лав. Це й пояснює зарахування до списків з’єднання 28 тисяч осіб протягом одного року. Нагадаємо, чисельність 27-ї дивізії, що складається з чотирьох мотострілецьких і одного самохідно-артилерійського полку та семи окремих батальйонів і дивізіонів, навіть за повним штатом (якого ніколи не буває навіть у мирний час, а у воєнний — тим більше) ніяк не може перевищувати 14 тисяч осіб.
І приблизно стільки людей дивізія втрачає за один рік бойових дій.
Новачкам не щастить
Судячи з цих даних, якщо ви потрапили на службу до 27-ї гвардійської дивізії, то ймовірність загинути протягом року становить 15–17 %. Ймовірність отримати важке поранення, яке унеможливить подальшу службу, становить 30–35 %.
Така ймовірність, можливо, була актуальною для першого складу дивізії, але для нових поповнень шанси вижити набагато менші.
У складі дивізії є частини та підрозділи, які несуть порівняно невеликі втрати. Це ті, хто перебуває на відстані від передової: — управління та штаб дивізії, зв’язок, ремонтники, інші підрозділи тилового забезпечення, дивізійна артилерія. У цих порівняно безпечних місцях з’являється менше вакансій.
Якщо ви — новобранець-контрактник, то вас, найімовірніше, направлять у той підрозділ, де найгостріше відчувається нестача особового складу.
Що стосується 27-ї дивізії, то виходить, що найбільший шанс у новачка — потрапити до 433-го гвардійського мотострілецького полку. А шанси загинути або отримати важке каліцтво — не 15 і не 30 відсотків. Вони стрімко наближаються до ста.
Штатна чисельність мотострілецького полку, судячи з загальнодоступних даних, становить 2000–2500 осіб. Приблизно таку чисельність у 27-й дивізії на етапі формування мали 506-й і 589-й полки.
433-й полк, який уперше було помічено на фронті у квітні 2024 року, на той момент налічував 1720 осіб, як свідчать списки особового складу, що є у розпорядженні «Досьє».
433-й полк — це головний інструмент 27-ї дивізії з виснаження особового складу та лідер за втратами серед усіх полків з’єднання.
У списку «безвісти зниклих понад» у 433-му — 1816 осіб. Тобто лише вбитими, пораненими та полоненими полк за рік втратив більше людей, ніж було в його складі спочатку.
Загалом за 2024 рік до списків 433-го полку було внесено 6857 осіб. Отже, близько п’яти тисяч осіб з якихось причин покинули полк. Судячи з 1816 «безвісно відсутніх», загинути міг кожен четвертий, зарахований до частини. Виходить, що близько 3–3,5 тисячі військовослужбовців полку отримали поранення, несумісні з подальшою службою навіть за зниженими армійськими стандартами періоду «СВО».
Відповідно, ймовірність загинути або стати інвалідом у 433-му полку за рік — 70–75 відсотків?
Але це не так.
— У полку теж є своя полкова аристократія: штаб, тил, ремонтники, зв’язок, де втрат набагато менше і де менше вакансій. Новачки туди навряд чи потраплять — їх відправлять у стрілецький взвод. Тож насправді ймовірність загинути або отримати важке поранення для новобранців ще вища.
433-й полк — рекордсмен не тільки за кількістю загиблих, а й за кількістю тих, хто самовільно залишив частину (СОЧ). На початок 2025 року до СОЧ належали 893 військовослужбовці полку, тоді як усього по дивізії — 2691 особа (близько 5,8 % від зарахованих до списків за весь час і не менше 18 % від передбачуваного штатного складу дивізії).
Однак на підставі цих цифр ми не можемо зробити обґрунтованого висновку про масове втечу особового складу, оскільки невідомо, хто і як потрапляє до цих списків. Цілком імовірно, що значна частина людей у списку — це ті, хто запізнився з відпустки або проходить лікування після поранення.
Список дивізії містить понад тисячу записів про військових, які повернулися після «самовільного залишення частини», тож за допомогою статистичних методів встановити, скільки бійців та офіцерів дивізії залишили частину без наміру повертатися на службу, неможливо.
Війна — це не справа молодих
З урахуванням солдатів і сержантів у 27-й дивізії — не більше 14 % особового складу старше 50 років, а ось старше 40 років — вже близько 40 %. У віці до 30 років — близько чверті.
Як вік впливає на ймовірність вижити на фронті? Відповідь на це питання ми знайшли у статистиці загиблих.
Співвідношення віку та ймовірності загинути можна побачити на графіку нижче. З нього випливає, що чим старший військовослужбовець, тим вища ймовірність загинути, і така картина зберігається для всіх звань — від солдатів до старших офіцерів.
загальна вибірка / вік і звання
Шанси вижити
Одному з найстарших військовослужбовців полку, рядовому Олександру Потравнову, було 64 роки. Він загинув у грудні 2024 року.
До третього року війни, тобто до початку 2024 року, коли формувалася 27-а дивізія, професійних офіцерів для неї не знайшлося.
Визначити це дозволяє вік військовослужбовців.
Для початку найочевидніший висновок. У 27-у дивізію за 2024 рік було зараховано 334 молодших лейтенантів. Усі ці офіцери — не професійні військові. У армії в мирний час молодших лейтенантів, за рідкісним винятком, не буває. У випускника військового училища або військово-навчального центру при цивільному вузі перше офіцерське звання — лейтенант. Звання молодшого лейтенанта іноді присвоювалося рядовому або сержанту, що перебував у запасі, без вищої освіти після проходження короткострокових зборів (від двох тижнів до місяця).
Якщо поглянути на середній вік лейтенантів, то можна побачити, що лише 34 % з них молодші за 25 років. У «звичайній» армії лейтенантів старших за 25 років майже немає — випускник військового училища отримує звання «старший лейтенант», якщо не має дисциплінарних стягнень, через три роки. В умовах бойових дій молодшим офіцерам звання часто присвоюється достроково. Можна припустити, що лейтенанти старше 25 років — це або офіцери запасу, або солдати та сержанти, які отримали звання після короткострокових курсів. У 27-й дивізії більше половини лейтенантів — старше 30 років.
І, звісно, вік лейтенанта до 25 років — теж не гарантія того, що він отримав вищу військову освіту. Деякі з них — це можуть бути молодші лейтенанти воєнного часу, які отримали підвищення, або солдати та сержанти з вищою освітою, здобутою після місячних курсів.
Для військових у званні «старший лейтенант» така лінійна логіка працює гірше, але все ж є застосовною. Приблизно половина старших лейтенантів у 27-й дивізії старші за 40 років. Майже всі офіцери з професійною військовою освітою в армії ще до 30 років стають капітанами, тож, найімовірніше, майже всі такі «дорослі» капітани — офіцери запасу, які закінчили цивільні виші. І не факт, що їхня формальна військова спеціальність відповідає займаній посаді.
Серед капітанів частка військовослужбовців старше 40 років становить приблизно 35 відсотків, і цей вік також не надто відповідає віку кадрового офіцера-мотострільця у такому званні. Ймовірно, вони теж із запасу.
Для вищих звань правильно обчислити частку професійних військових за співвідношенням віку та звання не вдається.
Контрактники, мобілізовані, засуджені
Переважна більшість військовослужбовців 27-ї дивізії — контрактники. До штату було зараховано 1650 мобілізованих, або 5,8 % від загальної кількості. Це зрозуміло: дивізія формувалася на початку 2024 року, і мобілізовані восени 2022 року могли потрапити до неї лише шляхом переведення з інших частин. Крім того, значна частина мобілізованих на той час підписала контракти, і їх ми у списку не побачимо.
Звільнені з колоній засуджені та підозрювані, яких замість вироку направили «на СВО», у дивізії точно є; такі випадки траплялися.
Наприклад, Євген Скобелєв у 2023 році був засуджений Богдановичським міським судом Свердловської області до 7,5 років позбавлення волі за збут наркотиків, крадіжку та шахрайство.
У березні 2024 року Чкаловський районний суд Свердловської області розглянув певний матеріал про «сумніви та неясності» під час виконання вироку, а в квітні 2024 року Скобелєв підписав контракт і потрапив до 27-ї дивізії. Він загинув восени 2025 року.
Микола Міт-Оол був засуджений Кизильським міським судом за незаконний обіг наркотиків до трьох років позбавлення волі в червні 2024 року, підписав контракт у жовтні того ж року.
Але в іменному списку їх неможливо відрізнити від звичайних контрактників. У дивізії немає жодних спеціальних позначок чи окремих рот або взводів, до яких би направляли засуджених або підозрюваних. Можливо, такі підрозділи існують неформально, але в офіційній структурі це ніяк не відобразилося.
У списках дивізії майже не виявлено іноземців. Виняток — двоє громадян республік колишнього СРСР, які на момент призову до армії вже тривалий час проживали в Росії.
Де найкраще воювати
Чим далі від передової — тим краще. Серед екіпажів FPV-дронів у 2024 році втрат не зафіксовано. У 2025 році, як ми встановили за допомогою закритих джерел, із 338 операторів точно загинули 27 осіб, тобто близько 8%.
Оператори розвідувальних дронів «Орлан-10» наражаються на ще меншу небезпеку — із 83 осіб точно загинув лише один.
Судячи зі звітів, аномально безпечним місцем служби виявився 268-й самохідний артилерійський полк — там лише одна людина вважається зниклою безвісти. Згідно з відкритими даними, він загинув. Точного пояснення таких незначних втрат серед артилеристів у нас немає, тим більше що, судячи з інформації, яка з’являлася в російських офіційних ЗМІ, полк брав участь у бойових діях, а САУ, що перебувають на озброєнні полку, з гарматами калібру 152 мм і максимальною дальністю стрільби 30 км повинні потрапляти не тільки в зону дії артилерії та ракетних систем України, але й нести ризики ураження ударними дронами.
Штурми в колонах під ударами безпілотників, ракетних систем та артилерії 2022–2023 років у 2024–2025-му в основному змінилися на «просочування» та тактику дій малих груп. Але, як можна бачити зі звітів, за рівнем виживаності це по суті ті самі «м’ясні штурми» з поправкою на чисельність груп.
Така тактика, коли дивізії та полки пропускають через себе тисячі новобранців, які методично зношуються на «лінії бойового зіткнення» і забезпечують хоч якесь просування, мабуть, влаштовує вище керівництво.
Саме той 433-й полк, який зазнав найсерйозніших втрат, Володимир Путін у січні 2025 року надав гвардійського статусу.
Командир 433-го підполковник Ігор Єрмішян, він же «Молот», отримав звання полковника.
Командир 27-ї дивізії полковник Олександр Бугрій у лютому 2025 року отримав звання генерал-майора.
На момент публікації цього тексту точно підтверджені втрати Росії у війні з Україною згідно з проектом «Росія 200» — понад 203 тисячі осіб.
Фактична кількість загиблих — у півтора, а то й удвічі більша.
Скільки тіл не виявлено, не вивезено та не впізнано і досі значиться у графах «безвісно зниклі — більше одного» — невідомо.
Списки 27-ї дивізії передано редакції «Медіазони» для роботи над проєктом «Росія-200».
Джерело: Центр «Досьє»
