«Кинджал» збито! Історія Героя України, який першим у світі переміг «непереможну» ракету
У 2009 році коридори Харківського військового вишу були переповнені абітурієнтами. Серед них стояв юнак, чия доля вирішилася майже миттєво. Підполковник, що проходив повз, зупинив його коротким питанням: «Будеш ЗРВшником?». В’ячеслав Агеєв, не зовсім розуміючи значення цієї абревіатури, просто відповів: «Згоден». Тоді він ще не знав, що зенітні ракетні війська стануть його покликанням, а він сам — людиною, яка розвіє міф про російську «суперзброю».
В’ячеслав — сирота, який обрав армію не через романтику, а тому що іншого шляху просто не було. Він зростав разом із українським військом у часи, коли його систематично списували з рахунків. Проте саме він став тим командиром, який під обстрілами збирав боєздатний дивізіон, вивчив систему Patriot до рівня інтуїції та отримав звання Героя України.
Як усе почалося: армія на межі виживання
Початок служби Агеєва припав на складні часи. Як згадує сам офіцер, у 2009 році професія військового була далеко не престижною. Хронічне недофінансування та розпродаж техніки створювали гнітючу атмосферу. Після навчання В’ячеслав мріяв служити в рідній Новій Каховці, але 2014 рік змінив усе. Кримські частини зникли, а молодий лейтенант опинився у Київській бригаді на системі С-300.
Робота була виснажливою: постійні ремонти старої радянської техніки та нескінченні налаштування. Після окупації Криму темпи підготовки зросли, з’явилися нові полігони, як-от «Ягорлик», де вчилися збивати цілі, що імітують крилаті ракети. Саме на посаді заступника командира дивізіону з озброєння В’ячеслав і зустрів ранок 24 лютого 2022 року.
Перші дні великої війни: полювання на «сушки»
Початок повномасштабного вторгнення був хаотичним і жорстоким. Позиції підрозділу постійно обстрілювали. «Ми зібрали один дивізіон з двох побитих і почали полювання», — розповідає Агеєв. Перша збита російська «Сушка» викликала неймовірний сплеск емоцій — від тремтіння рук до усвідомлення: ворога можна і треба знищувати.
Один із найфантастичніших епізодів стався під час битви за Київ біля села Мощун. На удар заходили два російські літаки: Су-24 та Су-35. Через технічний збій одна ракета залишилася в контейнері, а друга, вилетівши, накрила хмарою уламків обидва літаки, що йшли в щільному строю. Одна ракета — два знищені літаки. Це був момент, коли суспільство нарешті побачило: ППО — це справжній щит країни.
Перехід на Patriot та історичне збиття «Кинджала»
Коли постало питання, хто першим поїде до США опановувати Patriot, вибір пав на дивізіон Агеєва як на найбільш ефективний. Сучасна техніка виявилася настільки логічною, що українці опанували її за лічені тижні. Проте залишалося головне питання: чи здатна ця система збити російську балістику?
Як пише видання АрміяInform, ніч на 4 травня 2023 року назавжди увійшла в історію світової протиповітряної оборони. Це була відносно тиха ніч, аж поки не надійшла інформація про пуск балістики. Оператор помітив ціль, що стрімко наближалася. Дві ракети Patriot пішли в небо. Влучання. Вранці експерти підтвердили — це був «Кинджал».
Мер Києва Віталій Кличко показав у травні 2023 року іноземним і українським журналістам залишки ракет та дронів, якими Росія вбиває мирних українців і руйнує населені пункти. У тому числі Кличко показав залишки збитої українською ППО ракети “Кинджал”. Фото: ФБ-сторінка “Віталій Кличко”
Це був шок для всього світу. «Аналоговнєтна» ракета, яку вважали неможливою для перехоплення, була знищена українцями. Російська пропаганда довго не могла повірити в це, стверджуючи, ніби за пультами сиділи американці. Але істина була простішою: український професіоналізм плюс західні технології виявилися сильнішими за російські міфи.
Масовані атаки та полювання на систему
Після першої поразки росіяни спробували помститися. 16 травня 2023 року вони випустили одночасно 16 балістичних ракет по Києву. Темп роботи Patriot був настільки високим, що мешканці сприйняли це за роботу РСЗВ. Менш ніж за хвилину всі ракети були знищені. Проте найважчий бій відбувся 2 січня 2024 року, коли на столицю летіло понад сотню цілей одночасно. Тоді підрозділ Агеєва встановив черговий рекорд, збивши 10 «Кинджалів» за один ранок.
Ворог влаштував справжнє полювання на Patriot, використовуючи супутники та агентів. Українські зенітники відповідали хитрістю: постійними маневрами та макетами. На сьогодні на рахунку підрозділу близько 250 знищених цілей, з яких понад 140 — балістичні.
Зірка Героя та людяність командира
8 лютого 2024 року В’ячеслав Агеєв отримав Золоту Зірку Героя України. Стоячи в Маріїнському палаці поруч із вищим керівництвом держави, він відчував не гордість, а величезну відповідальність. Повернувшись до своїх бійців, він сказав прямо: «Це наша спільна нагорода. Без вас ці машини — просто залізо».
Сьогодні Агеєв продовжує свою роботу. Він не вважає, що звання зробило його іншою людиною. Навпаки, він переконаний, що авторитет здобувається не зірками на погонах, а вчинками в бою. Його підрозділ став еталоном, куди прагнуть потрапити молоді бійці, бо знають: тут воюють кращі.
Історія В’ячеслава Агеєва — це шлях від хлопчика-сироти до легендарного офіцера, який довів, що в небі немає «непереможних» цілей, якщо його захищають люди з незламною волею.
