1953, 26 травня – в Особливому таборі № 2 («Горлаг»), що в Норильську розпочалось повстання політичних в’язнів. Воно було наймасовішим і найтривалішим в історії ГУЛАГу. В ньому брали участь усі відділення «Горлагу» і два відділення «Норильлагу», а загальна кількість повсталих становила понад 16 тис. осіб.
Люди, які ще вчора були здорові, прокидалися з жахливим кашлем і температурою під сорок, втрачали свідомість на вулиці, у транспорті, у черзі до лікаря, покривалися трупними плямами ще заживо на лікарняному ліжку і вмирали, захлинаючись кров’ю.
Родина ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС Олександра Каленюка заснувала один із перших в Україні дитячих будинків сімейного типу, виховала 6 рідних і 30 прийомних дітей та була змушена потайки виїжджати з рідного Мелітополя через окупантів.
Система концентраційних таборів у Радянському Союзі почала формуватися одразу після більшовицького перевороту. У 1918 році Володимир Ленін підписав декрет про створення концентраційних таборів для так званих “класово ворожих елементів”
Це розповідь про те, як дитяча наївність зіткнулася з професійним цинізмом міжнародних ОЗУ, і яку ціну довелося заплатити за порятунок дівчинки, що три місяці вважала своє перебування у полоні «відпрацюванням батьківського боргу».
11 квітня США провели переговори з Іраном з метою зупинити війну, яку розпочали разом з Ізраїлем. Ці переговори провалилися, адже Іран відмовився зупинити свою ядерну програму.
Радянська влада, готуючи ґрунт для тотальної ліквідації церкви, діяла за підступним планом «Ходячі», вичікуючи смерті Андрея Шептицького та засилаючи шпигунів у найближче оточення ієрархів. Сталінська «Інструкція №58» мала на меті не просто арешти, а повне розчинення греко-католиків у Московському патріархаті через шантаж, тортури та фальсифіковані звинувачення у шпигунстві.
75 років тому, 8 квітня 1951 року кремлівська сталінська репресивна влада розпочала спецоперацію «Тройка». Це примусове виселення представників релігійної організації «Свідки Єгови», «куркулів» і колишніх військових армії польського генерала Андерса переважно з територій західних областей України
Михайло Сорока помер у Мордовських таборах у 1971 році від другого інфаркту. Його тіло було таємно поховане на цвинтарі селища Озерне, і лише у 1991 році його прах перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові поруч із дружиною.
